9. Перелік міжнародних договорів про правову допомогу

Нижче наведено перелік міжнародних договорів про правову допомогу, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (станом на червень 2018 року).

Двосторонні договори, які містять положення про безоплатну правову допомогу

Договір	Стаття
1. Договір між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року	Стаття 16 Надання юридичної допомоги громадянам Громадянам однієї Договірної Сторони в судах і інших установах іншої Договірної Сторони надається юридична допомога і забезпечується судочинство за таких же умов і з тими же перевагами, що і власним громадянам.
2. Договір між Україною і Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах 1995 року	Стаття 16 Безплатний правовий захист У передбачених законодавством Договірних Сторін випадках громадянам однієї Договірної Сторони в судах та інших установах другої Договірної Сторони надається безплатна юридична допомога та забезпечується безплатне судочинство за тих же самих умов і з тими перевагами, як і громадянам цієї Договірної Сторони.
3. Договір між Україною і Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах 1995 року	Стаття 16 Безплатний правовий захист У передбачених законодавством Договірних Сторін випадках громадянам однієї Договірної Сторони в судах та інших установах другої Договірної Сторони надається безплатна юридична допомога та забезпечується безплатне судочинство за тих же самих умов і з тими ж перевагами, як і громадянам цієї Договірної Сторони.
4. Договір між Україною і Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах 1995 року	Стаття 16 Правовий захист громадян Громадянам однієї Договірної Сторони у судах та інших установах другої Договірної Сторони надається юридична допомога та забезпечується судочинство на тих самих підставах та з тими самими привілеями, як і громадянам цієї Договірної Сторони.
5. Договір між Україною та Республікою Македонія про правову допомогу в цивільних справах 2000 року	Стаття 16 Безоплатний правовий захист У передбачених законодавством Договірних Сторін випадках громадянам однієї Договірної Сторони в судах та інших установах юстиції другої Договірної Сторони надається безоплатна юридична допомога та забезпечується безоплатне судочинство за тих самих умов, які ставляться для громадян цієї Договірної Сторони.
6. Угода між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво у цивільних справах 2000 року	Стаття 1 Правовий захист 1. Громадяни Договірних Сторін мають право на рівний правовий захист на території другої Договірної Сторони щодо своїх прав та інтересів в цивільних справах так як би вони були громадянами другої Договірної Сторони. 2. Громадяни однієї Договірної Сторони на території другої Договірної Сторони мають право на вільний доступ до суду та інших компетентних органів для подання позовів та захисту своїх прав та інтересів щодо цивільних справ на тих самих умовах, як і громадяни другої Договірної Сторони. 3. До юридичних осіб, місце діяльності яких є на території однієї з Договірних Сторін і які були створені згідно з законом цієї Договірної Сторони, також застосовуються положення цієї Угоди.
7. Договір між Україною і Чеською Республікою про правову допомогу і правові відносини у цивільних справах 2001 року	Стаття 2 Правовий захист 1. Громадяни однієї Договірної Сторони користуються на території другої Договірної Сторони таким же правовим захистом особистих і майнових прав, як і громадяни другої Договірної Сторони. 2. Громадяни однієї Договірної Сторони мають право вільно та безперешкодно звертатися до органів юстиції другої Договірної Сторони, до компетенції яких належать цивільні справи, можуть захищати у цих органах свої права на таких же умовах, як і громадяни іншої Договірної Сторони. 3. Центральний орган однієї з Договірних Сторін на прохання громадян другої Договірної Сторони надає інформацію відносно можливостей громадян щодо забезпечення представництва, необхідного для здійснення та охорони їх прав.
8. Договір між Україною та Угорською Республікою про правову допомогу в цивільних справах 2001 року	Стаття 1 Правовий захист 1. Громадяни однієї Договірної Сторони користуються на території іншої Договірної Сторони таким самим правовим захистом, як і громадяни цієї Договірної Сторони. 2. Громадяни однієї Договірної Сторони можуть звернутися до установ юстиції іншої Договірної Сторони на тих самих умовах, як і громадяни цієї Договірної Сторони.
9. Договір між Україною і Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах 2002 року	Стаття 1. Правовий захист 1. Громадяни однієї Договірної Сторони користуються на території другої Договірної Сторони щодо своїх особистих та майнових прав таким самим правовим захистом, як і громадяни цієї Договірної Сторони. Це положення поширюється і на юридичних осіб, які створені відповідно до законодавства кожної з Договірних Сторін.
10. Угода між Україною та Грецькою Республікою про правову допомогу в цивільних справах 2002 року	Стаття 18 Безоплатний правовий захист У випадках, передбачених законодавством Договірних Сторін, громадяни однієї Договірної Сторони матимуть право на отримання безоплатної правової допомоги на території другої Договірної Сторони за тих же самих умов і в тому ж обсязі, як і громадяни останньої Договірної Сторони.
11. Договір між Україною та Корейською Народно-Демократичною Республікою про правову допомогу в цивільних та кримінальних справах 2003 року	Стаття 15 Безоплатний правовий захист У передбачених законодавством Договірних Сторін випадках громадянам однієї Договірної Сторони в судах та інших установах другої Договірної Сторони надається безоплатна правова допомога і забезпечується безоплатне судочинство на тих самих підставах і в тому самому обсязі, що й громадянам цієї Договірної Сторони.
12. Договір між Україною та Ісламською Республікою Іран про правові відносини та правову допомогу у цивільних і кримінальних справах 2004 року	Стаття 17 Безоплатна правова допомога Громадянам однієї Сторони в судах та інших установах другої Сторони надається безоплатна правова допомога на тих же підставах і з тими ж перевагами, як і власним громадянам.
13. Угода між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах 2004 року	Стаття 1 Правовий захист 1. Громадяни однієї Договірної Сторони користуються на території іншої Договірної Сторони таким самим правовим захистом щодо своїх особистих та майнових прав, що й громадяни цієї іншої Договірної Сторони.
14. Угода між Україною та Великою Соціалістичною Народною Лівійською Арабською Джамагирією про правову допомогу в цивільних і кримінальних справах 2008 року	Стаття 5 Безоплатна правова допомога та звільнення від судових витрат 1. Громадяни однієї зі Сторін мають право щодо звільнення від судових витрат і мита чи зборів та отримувати безоплатну правову допомогу в компетентних органах іншої Сторони на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що й громадяни останньої згідно з її законодавством. Положення цієї частини застосовуються в усіх процесуальних діях у справі, включаючи процедуру виконання. 2. До заяви про правову допомогу додається довідка про матеріальний стан заявника, яка підтверджує його фінансову неспроможність. Така довідка видається заявнику відповідною установою Сторони, у якій відповідна особа має постійне місце проживання. Якщо заявник проживає в іншій державі, таку довідку може видати представник дипломатичної місії чи консульської установи його держави. Запитуваний орган, у разі потреби, може запитати додаткову інформацію про фінансовий стан заявника від установи Сторони, що видала довідку, громадянином якої він є та проживає у ній.
15. Договір між Україною та Сирійською Арабською Республікою про правові відносини і взаємну правову допомогу в цивільних і кримінальних справах 2008 року	Стаття 6 Безоплатна правова допомога та звільнення від судових витрат 1. Громадяни будь-якої з Договірних Сторін мають право користуватися пільгами щодо звільнення від судового мита і витрат, та отримувати безоплатну правову допомогу в судах та інших органах іншої Договірної Сторони на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що й громадяни останньої. Положення цього пункту застосовуються в усіх процесуальних діях у справі, включаючи процедуру виконання. 2. Довідка, необхідна для цілей пункту 1 цієї статті на підтвердження особистого, сімейного та матеріального стану заявника, видається компетентним органом Договірної Сторони, на території якої відповідна особа має місце проживання або місце перебування. 3. Якщо заявник не має місця проживання або місця перебування на території Договірної Сторони, таку довідку може видати дипломатична місія чи консульська установа відповідної країни. 4. Компетентний орган, що приймає рішення про звільнення від судових витрат або надання безоплатної правової допомоги, у разі потреби, може запитати від установи, що видала довідку, додаткову інформацію. 5. Звільнення від судових витрат, що надається у певній справі згідно із законодавством однієї Сторони, поширюється також на витрати, пов'язані з тією самою справою, на території іншої Сторони.
16. Договір між Україною та Об’єднаними Арабськими Еміратами про взаємну правову допомогу у цивільних та комерційних справах 2012 року	Стаття 1 Правовий захист 1. Громадяни однієї Сторони користуються на території іншої Сторони таким же правовим захистом, як і громадяни іншої Сторони, а також мають право звертатись до її судових органів на тих же умовах, що і громадяни іншої Сторони.

Двосторонні договори, які містять положення про витрати та звільнення від судових витрат

Договір	Стаття
1. Договір між Україною і Монголією про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах 1995 року	Стаття 15 Сплата судових витрат і мита 1. Громадяни однієї Договірної сторони на території другої Договірної Сторони сплачують судові витрати і мито на рівних умовах та в однакових розмірах з громадянами цієї Договірної Сторони.
2. Угода між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво у цивільних справах 2000 року	Стаття 15 Звільнення від судових витрат 1. Громадяни будь-якої з Договірних Сторін мають право користуватися пільгами щодо звільнення від судового мита та витрат, а також отримувати безкоштовну правову допомогу в судах іншої Договірної Сторони на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що й громадяни останньої.
3. Договір між Україною та Китайською Народною Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах 1992 року	Стаття 10 Витрати, пов'язані з наданням правової допомоги 1. Договірні Сторони надають правову допомогу безкоштовно. 2. Витрати на проїзд, харчування та проживання свідка, потерпілого чи експерта, який з'явився за викликом на територію запитуючої Договірної Сторони, несе остання. Експерт, крім того, має право на винагороду за проведення експертизи. У виклику повинно бути зазначено, які виплати мають право одержати згадані особи. 3. Установа юстиції, до якої звернене доручення, повідомляє установу, від якої виходить доручення, про розмір витрат. Якщо установа, від якої виходить доручення, стягне ці витрати з особи, яка повинна їх відшкодувати, то стягнені суми надходять на користь установи юстиції, що виконала доручення.
4. Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 року	Стаття 11 Витрати, пов'язані з наданням правової допомоги 1. Кожна з Договірних Сторін несе витрати, пов'язані з наданням правової допомоги на своїй території. 2. Запитувана установа повідомляє запитуючу установу про розмір витрат. Якщо запитуюча установа стягне належні кошти від особи, яка повинна їх відшкодувати, ці кошти надходять на користь тієї Договірної Сторони, яка їх стягла.
5. Договір між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року	Стаття 14 Витрати, пов'язані з наданням правової допомоги 1. Договірна Сторона, до якої звернене доручення, не буде вимагати відшкодування витрат за надання правової допомоги. Договірні Сторони самі несуть витрати, що виникли при наданні правової допомоги на їх території. 2. Установа юстиції, до якої звернене доручення, повідомляє установу, від якої виходить доручення, про суму витрат. Якщо установа, від якої виходить доручення, стягне ці витрати з особи, яка повинна їх відшкодувати, то стягнені суму надходять на користь Договірної Сторони, яка їх стягла.
6. Договір між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 року	Стаття 11 Витрати, пов'язані з наданням правової допомоги 1. Кожна з Договірних Сторін несе витрати, пов'язані з наданням правової допомоги на своїй території. 2. Запитувана установа повідомляє запитуючу установу про розмір витрат. Якщо запитуюча установа стягне належні кошти від особи, яка повинна їх відшкодувати, ці кошти надходять на користь тієї Договірної Сторони, яка їх стягла.
7. Договір між Україною і Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах 1995 року	Стаття 14 Витрати, пов'язані з наданням правової допомоги 1. Кожна Договірна Сторона сплачує витрати, пов'язані з наданням правової допомоги на своїй території. 2. Запитувана установа повідомляє запитуючій установі про розмір витрат. Якщо запитуюча установа стягне ці витрати з особи, яка повинна їх відшкодувати, стягнені суми надходять на користь тієї Договірної Сторони, яка їх стягнула.
8. Договір між Україною і Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах 1995 року	Стаття 14 Витрати, пов'язані з наданням правової допомоги 1. Кожна Договірна Сторона сплачує витрати, пов'язані з наданням правової допомоги на своїй території. 2. Запитувана установа повідомляє запитуючій установі про розмір витрат. Якщо запитувана установа стягне ці витрати з особи, яка повинна їх відшкодувати, стягнені суми надходять на користь тієї Договірної Сторони, яка їх стягнула.
9. Договір між Україною і Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1995 року	Стаття 14 Витрати, пов'язані з наданням правової допомоги 1. Договірні Сторони самі несуть всі витрати, які виникли при наданні правової допомоги на їх території, за винятком витрат, пов'язаних з проведенням експертиз. 2. Установа юстиції, до якої звернене клопотання, сповістить установу, від якої виходить клопотання, про суму витрат. Якщо установа, від якої виходить клопотання, стягне ці витрати з особи, зобов'язаної їх відшкодувати, то стягнені суми надходять на користь Договірної Сторони, яка їх стягнула.
10. Договір між Україною і Монголією про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах 1995 року	Стаття 10 Витрати, пов'язані з наданням правової допомоги 1. Кожна Договірна Сторона несе витрати, пов'язані з наданням правової допомоги на своїй території. 2. Витрати на проїзд, харчування та проживання свідка, потерпілого чи експерта, який з'явився за викликом на територію запитуючої Договірної Сторони, несе запитуюча Договірна Сторона. Експерт, крім того, має право на винагороду за проведення експертизи. У виклику повинно бути зазначено, які виплати мають право одержати згадані особи. 3. Установа юстиції, до якої звернене доручення, повідомляє установу, від якої виходить доручення, про розмір витрат. Якщо установа, від якої виходить доручення, стягне ці витрати з особи, зобов'язаної їх відшкодувати, то стягнені суми надходять на користь установи юстиції, яка виконала доручення.
11. Договір між Україною та Соціалістичною Республікою В’єтнам про правову допомогу і правові відносини у цивільних та кримінальних справах 2000 року	Стаття 13 Витрати, пов'язані з наданням правової допомоги 1. Кожна Договірна Сторона несе витрати, пов'язані з наданням правової допомоги на своїй території. 2. Запитувана установа юстиції повідомляє запитуючу установу юстиції про розмір витрат. Якщо запитуюча установа юстиції стягне ці витрати з особи, зобов'язаної їх відшкодувати, то отримані кошти надходять на користь тієї Договірної Сторони, що їх стягнула. 3. Якщо в ході виконання запиту буде встановлено, що його повне виконання призведе до надзвичайних витрат, то центральні органи будуть проводити взаємні консультації з метою визначення доцільності й умов подальшого виконання запиту.
12. Договір між Україною та Корейською Народно-Демократичною Республікою про правову допомогу в цивільних та кримінальних справах 2003 року	Стаття 13 Витрати, пов'язані з наданням правової допомоги 1. Кожна Договірна Сторона несе витрати, пов'язані з наданням правової допомоги на своїй території. 2. Запитувана установа юстиції повідомляє запитуючу установу юстиції про розмір витрат. Якщо запитуюча установа юстиції стягне ці витрати з особи, зобов'язаної їх відшкодувати, то отримані кошти надходять на користь тієї Договірної Сторони, що їх стягнула.
13. Договір між Україною та Ісламською Республікою Іран про правові відносини та правову допомогу у цивільних і кримінальних справах 2004 року	Стаття 18 Звільнення від судових витрат 1. Громадяни однієї Сторони, які знаходяться на території іншої Сторони, у відношенні оплати судових витрат користуються пільгами і перевагами, що передбачені для громадян цієї Сторони, на тих самих умовах і з урахуванням їхнього матеріального стану. 2. Довідка про матеріальний стан видається компетентною установою тієї Сторони, на території якої постійно проживає особа, яка підлягає звільненню від судових витрат. 3. Звільнення від витрат, що надається у певній справі судом однієї Сторони, поширюється також на витрати, пов'язані з виконанням процесуальних дій у тій самій справі на території іншої Сторони. 4. Установа юстиції, що приймає рішення про звільнення від судових витрат, у разі потреби, може зажадати від установи, що видала довідку, додаткову інформацію.
14. Договір між Україною і Республікою Узбекистан про правову допомогу і правові відносини у цивільних і сімейних справах 1998 року	Стаття 18 Витрати, пов'язані з наданням правової допомоги Запитувана Договірна Сторона не вимагатиме відшкодування витрат з надання правової допомоги. Договірні Сторони самостійно несуть усі витрати, що виникли при наданні правової допомоги на їх території.
15. Договір між Україною та Республікою Македонія про правову допомогу в цивільних справах 2000 року	Стаття 17 Витрати, пов'язані з наданням правової допомоги Кожна Договірна Сторона бере на себе витрати, пов'язані з наданням правової допомоги на своїй території, за винятком витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, а також інших витрат, які стосуються надання висновків, якщо інше не передбачено цим Договором.
16. Угода між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво у цивільних справах 2000 року	Стаття 15 Звільнення від судових витрат 1. Громадяни будь-якої з Договірних Сторін мають право користуватися пільгами щодо звільнення від судового мита та витрат, а також отримувати безкоштовну правову допомогу в судах іншої Договірної Сторони на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що й громадяни останньої. 2. Така правова допомога застосовується в усіх процесуальних діях у справі, включаючи процедуру виконання.
17. Договір між Україною і Чеською Республікою про правову допомогу і правові відносини у цивільних справах 2001 року	Стаття 16 Витрати на правову допомогу 1. Кожна з Договірних Сторін покриває усі витрати, пов'язані з наданням правової допомоги на своїй території. 2. Якщо в ході виконання запиту з'ясується, що його повне виконання призведе до надзвичайних витрат, центральні органи проводитимуть взаємні консультації для визначення доцільності та умов подальшого виконання запиту.
18. Договір між Україною і Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах 2002 року	Стаття 14 Витрати, пов'язані з наданням правової допомоги 1. Кожна Договірна Сторона несе витрати, пов'язані з наданням правової допомоги на своїй території. 2. У випадку надмірних витрат міністерства юстиції двох Договірних Сторін проводять консультації з метою знайдення спільного рішення. 3. Положення, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті не поширюються на відшкодування витрат, зазначених у статті 12.
19. Угода між Україною та Грецькою Республікою про правову допомогу в цивільних справах 2002 року	Стаття 12 Витрати, пов'язані з наданням правової допомоги Кожна Договірна Сторона несе витрати, пов'язані з наданням правової допомоги на своїй території.
20. Договір між Україною та Республікою Болгарія про правову допомогу в цивільних справах 2004 року	Стаття 15 Витрати на правову допомогу 1. Кожна з Договірних Сторін несе усі витрати, пов'язані з наданням правової допомоги на своїй території, за винятком надмірних витрат. 2. Якщо буде встановлено, що виконання прохання призведе до надмірних витрат, центральні органи проводять взаємні консультації для визначення доцільності та умов подальшого виконання прохання.
21. Угода між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах 2004 року	Стаття 15 Звільнення від судових витрат 1. Громадяни однієї Договірної Сторони мають право користуватися пільгами щодо звільнення від судових виплат та витрат, а також отримувати безоплатну правову допомогу в судах іншої Договірної Сторони на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що й громадяни цієї Договірної Сторони. 2. Така правова допомога громадянам надається під час провадження у справі, включаючи стадію виконання рішення.
22. Договір між СРСР і Федеративною Народною Республікою Югославією про правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1962 року(діє у відносинах між Україною та Хорватією, Словенією та Сербією)	Освобождение от судебных расходов Статья 22 Граждане одной Договаривающейся Стороны пользуются в судах другой Договаривающейся Стороны на тех же условиях и в том же объеме, как и собственные граждане, свобождением от судебных сборов и расходов и бесплатной правовой помощью в ходе судопроизводства.

Багатосторонні міжнародні договори України, які містять положення про безоплатну правову допомогу

Договір	Стаття
1. Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (м. Мінськ) 1993 року	Стаття 1 Надання правового захисту 1. Громадяни кожної з Договірних Сторін, а також особи, що проживають на її території, користуються на територіях всіх інших Договірних Сторін у відношенні своїх особистих і майнових прав таким же правовим захистом, як і власні громадяни цієї Договірної Сторони. 2. Громадяни кожної з Договірних Сторін, а також інші особи, що проживають на її території, мають право вільно і безперешкодно звертатися до суду, прокуратури й інших установ других Договірних Сторін, до компетенції яких відносяться цивільні, сімейні і кримінальні справи (далі - установи юстиції), можуть виступати в них, подавати клопотання, пред'являти позови і здійснювати інші процесуальні дії на тих же умовах, що і громадяни цієї Договірної Сторони. 3. Положення цієї Конвенції застосовуються також до юридичних осіб, створених відповідно до законодавства Договірних Сторін. Конвенція діє у відносинах України з Республікою Білорусь, Республікою Узбекистан, Республікою Казахстан, Російською Федерацією, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Республікою Азербайджан, Грузією, Туркменістаном.
2. Конвенція з питань цивільного процесу 1954 року	Статья 20 По гражданским и торговым делам граждане каждого из договаривающихся государств будут пользоваться во всех других договаривающихся государствах бесплатной правовой помощью как собственные граждане этих последних государств в соответствии с законодательством государства, где требуется бесплатная правовая помощь. В государствах, в которых оказывается правовая помощь по административным делам, положения предшествующего абзаца применяются также к этим делам, рассматриваемым компетентными судами. Конвенція діє у відносинах України з Албанією, Аргентиною, Австрією, Білорусією, Бельгією, Боснією і Герцеговиною, Хорватією, Кіпром, Чеською Республікою, Данією, Єгиптом, Фінляндією, Францією, Німеччиною, Угорщиною, Ісландією, Державою Ізраїль, Італією, Японією, Латвією, Литвою, Люксембургом, Чорногорією, Марокко, Нідерландами, Норвегією, Польщею, Португалією, Румунією, Російською Федерацією, Сербією, Словаччиною, Словенією, Іспанією, Республікою Сурінам, Швецією, Швейцарією, колишньою Югославською Республікою Македонія, Туреччиною.
3. Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року	Стаття 25 Громадяни Договірних держав і особи, які постійно проживають у цих державах, мають право на одержання юридичної допомоги та консультацій в питаннях, пов'язаних із виконанням цієї Конвенції, у будь-якій іншій Договірній державі на тих же умовах, що і громадяни такої держави або особи, які постійно проживають на її території. Конвенція діє у відносинах України з Латвією; Чехією; Румунією; Болгарією; Люксембургом; Словаччиною; Грецією; Панамою; Кіпром; Нідерландами; Гондурасом; Ізраїлем; Уругваєм; Угорщиною; Еквадором; Італією; Перу; Польщею; Естонією; Чилі; Сербією; Мексикою; Францією; Аргентиною; Фінляндією; Португалією; Колумбією; Монако; Бельгією; Бразилією; Новою Зеландією; Багамами; США; Швецією; Хорватією; Німеччиною; Ірландією; Іспанією; Боснією і Герцеговиною; Туреччиною; Чорногорією; Китаєм – лише Спеціальним адміністративним районом Гонконгом та Макао; Словенією; Венесуелою; Грузією; колишньою Югославською Республікою Македонія; Литвою; Мальтою; Ісландією; Марокко; Албанією; Вірменією; Сан-Марино; Сейшельськими островами; Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії; Андоррою; Швейцарією; Сінгапуром; Габоном; Російською Федерацією; Норвегією; Австралією; Сальвадором.
4. Конвенція про визнання і виконання рішень стосовно зобов’язань про утримання 1973 року	Стаття 15 Одержувач аліментів, який у Державі походження отримав повністю або частково безоплатну правову допомогу або був звільнений від видатків чи витрат, має право в будь-якому провадженні стосовно визнання чи виконання отримати найбільш сприятливу правову допомогу або найбільш можливе звільнення від видатків чи витрат, передбачене законодавством запитуваної Держави. Конвенція діє у відносинах України з Албанією, Австралією, Чеською Республікою, Данією, Естонією, Фінляндією, Францією, Німеччиною, Грецією, Італією, Литвою, Люксембургом, Нідерландами, Норвегією, Польщею, Португалією, Словаччиною, Іспанією, Швецією, Швейцарією, Туреччиною, Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії.
5. Європейська Конвенція про здійснення прав дітей 1996 року	Стаття 14 Правова допомога та консультування У випадках, коли внутрішнє законодавство передбачає надання правової допомоги або консультації для представництва дітей під час розгляду судовим органом справ, що стосуються їх, такі положення застосовуються у випадках, визначених статтями 4 та 9. Конвенція діє у відносинах України з Албанією, Австрією, Хорватією, Кіпром, Чеською Республікою, Чорногорією, Фінляндією, Францією, Німеччиною, Грецією, Італією, Латвією, Польщею, Словенією, колишньою Югославською Республікою Македонія, Туреччиною.

Багатосторонні міжнародні договори України, які містять положення про витрати та звільнення від судових витрат

Договір	Стаття
1. Європейська Конвенція про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми 1980 року	Стаття 5 3. За винятком витрат на репатріацію, кожна Договірна Держава зобов'язується не вимагати від заявника сплати жодних витрат,пов'язаних з будь-якими заходами, здійсненими згідно з пунктом 1 цієї статті центральним органом цієї Держави від імені заявника, у тому числі судових витрат і, у випадку необхідності, витрат, пов'язаних з наданням допомоги адвокатом. Конвенція діє у відносинах України з Андоррою, Австрією, Бельгією, Болгарією, Кіпром, Чеською Республікою, Данією, Естонією, Фінляндією, Францією, Німеччиною, Грецією, Угорщиною, Ісландією, Ірландією, Італією, Латвією, Ліхтенштейном, Литвою, Люксембургом, Мальтою, Молдовою, Чорногорією, Нідерландами, Норвегією, Польщею, Португалією, Румунією, Сербією, Словаччиною, Іспанією, Швецією, Швейцарією, колишньою Югославською Республікою Македонія, Туреччиною, Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії.
2. Конвенція про контакт з дітьми 2003 року	Стаття 17 Витрати За винятком витрат на репатріацію, кожна Договірна Держава зобов'язується не вимагати плати із заявника стосовно будь-яких заходів, ужитих від імені заявника центральним органом цієї держави відповідно до цієї Конвенції. Конвенція діє у відносинах України з Албанією, Боснією і Герцеговиною, Чеською Республікою, Хорватією, Румунією, Сан Маріно, Туреччиною.