7. Підхід "уповноважування" в роботі з постраждалими від домашнього насильства*

Надаючи послуги потерпілим від домашнього насильства, потрібно враховувати незадоволені базові потреби клієнтів, оскільки вони можуть бути додатковим бар’єром у роботі. Мова, зокрема, про такі потреби:

• клієнт має чітко розуміти, де він зможе, якщо буде потрібно, реалізувати свої фізіологічні потреби (питна вода, умивальник, туалет і т.п.);

• клієнт має відчувати себе в безпеці. Це стосується як фізичної, так і психологічної безпеки, наприклад, важливо, щоб офіс давав відчуття безпеки (бажано, щоб клієнт сидів спиною до стіни, а не до простору кімнати, щоб вашого обговорення проблем ніхто не чув). Обговоренню конфіденційності необхідно приділити час та після обговорення внести цей пункт у договір на надання послуг;

• клієнт повинен мати можливість встановлення надійних і зрозумілих ділових соціальних стосунків з фахівцем. Саме у таких стосунках він зможе задовольнити свої соціальні та психологічні потреби.

Базовим переживанням у потерпілих від насильства переважно є відчуття втрати влади над своїм життям, над собою, відгородження від усього світу.

Під час звернення по допомогу вони ніби шукають надійну людину, в руки якої могли б віддати вирішення своїх проблем. Часто потерпілі ніби відсторонюються від участі в аналізі варіантів рішень. «Я зроблю все, що скажете» – часто можна почути від таких клієнтів.

Основою до подолання проблеми є відновлення влади над своїм життям та побудова нових соціальних зв’язків. Одужання можливе лише в контексті стосунків з іншими людьми, воно не може відбуватися в ізоляції. У відбудованих зв’язках з іншими людьми постраждала особа відновлює психологічні функції, пошкоджені або деформовані внаслідок травмівного досвіду, – здатність довіряти, автономію, ініціативність, спроможність, ідентичність та приватність. Ці функції формуються і відновлюються лише у стосунках з іншими людьми.

Першим принципом відновлення є «здобуття влади над своїм життям». Саме постраждала людина повинна бути автором та суддею свого відновлення. Багато доброзичливих спроб допомогти зазнають краху через недотримання фундаментального принципу здобуття влади. Жодне втручання, що забирає владу в постраждалої особи, не може сприяти її відновленню, яким корисним для неї воно не здавалося б.

В жодному разі не можна брати під контроль її поведінку чи намагатися контролювати її. Необхідно контролювати тон спілкування, уникаючи директивності, прямих порад чи розпоряджень типу «підіть туди-то і зробіть те-то». Потрібно максимально враховувати бажання постраждалої особи та пропонувати широкі можливості вибору, сумісні зі збереженням безпеки.

• Принцип уповноважування полягає у максимальному поверненні відповідальності та сили жертвам, зменшення ізоляції, зниження відчуття безпорадності через збільшення можливостей вибору та протидію динаміці домінування у роботі з потерпілими, відновлення їх автономії та здобуття сили.

Вирішення проблеми насильства в сім’ї не обмежується притягненням кривдника до відповідальності. Це складна комплексна проблема, а, зважаючи на недоліки нашого законодавства та судової практики, в деяких справах можуть пройти кілька років до повного вирішення проблеми.

Для потерпілих жінок основним бажанням є забезпечити собі та дітям безпечне й спокійне життя. Зважаючи на нерозуміння специфіки проблеми, низьку правову культуру та розповсюджені стереотипи, ви можете зіткнутися з поглядами потерпілих, котрі можуть суперечити їх інтересам та ефективному захисту прав у суді. Це потрібно враховувати та пояснити жінці можливі наслідки кроків, які вона хоче зробити, а також всі можливі правові засоби, що можна використати для захисту та забезпечення їй та дітям окремого від кривдника проживання. При цьому завжди треба пам’ятати, що ані фахівець центру, ані адвокат не мають права давати порад та вирішувати за клієнтку. Рішення завжди приймає жінка незалежно від того, чи ми вважаємо таке рішення правильним, чи ні.

Найбільш розповсюджені ситуації

Часто потерпілі від домашнього насильства вважають, що розірвання шлюбу вирішить проблему і одразу після рішення суду про розлучення чоловік перестане їх бити, «бо не буде мати права це робити». Вони не хочуть навіть думати про інші аспекти проблеми і відмовляються вказувати у позові насильство як причину розірвання шлюбу.

У такій ситуації важливо пояснити, що у більшості випадків розлучення не припиняє насильницької поведінки чоловіка, а спільне проживання і надалі буде ставити під загрозу життя та здоров’я її та дітей. Необхідно вияснити ситуацію з майном, житлом, дітьми та пояснити жінці можливі варіанти правового захисту, а також пояснити вплив та наслідки насильства на здоров’я її та дітей. Навіть якщо потерпіла не готова приймати інші рішення в конкретний момент, вона отримає інформацію, якою зможе скористатися згодом. Також важливо звернути увагу потерпілої на те, що рішення суду про розірвання шлюбу може в майбутньому бути доказом по інших справах, тому має значення, що саме буде вказано як причина розірвання шлюбу.

Часто потерпілі не хочуть звертатися до правоохоронних органів та притягати кривдника до відповідальності через хибні уявлення та стереотипи – «Я не хочу садити його в тюрму», «Це батько моїх дітей», «Що скажуть люди» і т. п.

У таких ситуаціях важливо пояснити, що без звернення до правоохоронних органів не буде доказів вчинення насильства, які можуть бути потрібні в майбутньому при вирішенні майнових, житлових питань чи спорів щодо дітей.

Стосовно стягнення аліментів розповсюдженою є така позиція жінки: «Я нічого від нього не хочу, ніяких аліментів, головне, щоб він нас не чіпав».

Необхідно пояснити жінці: якщо вона не звертається до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дітей, значить, немає доказів про несплату аліментів. Тобто, батько дітей у будь-який момент може заявити, що надає кошти на дітей добровільно, про що свідчить той факт, що жінка не зверталась до суду за стягненням аліментів. Також варто пояснити, що докази ухилення від виконання батьківських обов’язків теж можуть бути потрібні у майбутньому при розгляді інших справ.

Таким чином, при наданні правової допомоги потерпілим від насильства необхідно розуміти, що в більшості випадків робота з клієнткою не буде обмежена однією справою і для забезпечення ефективного захисту та припинення насильства необхідно розробити стратегію, враховуючи взаємозалежність різних аспектів насильства та, відповідно, різних судових справ, ресурси та можливості клієнтки (матеріальний стан, здоров’я і т. д.) та часову перспективу судових розглядів.

Важливо пам’ятати, що, відповідно до Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», надавати послуги потерпілим від насильства в сім’ї зобов’язані не лише органи Національної поліції, а також інші відповідальні служби, а саме:

• Департамент соціального захисту ОДА або управління у справах сім’ї та молоді залежно від структури в областях. Це орган виконавчої влади, відповідальний за реалізацію державної політики в області щодо попередження насильства в сім’ї і, відповідно, координує діяльність всіх інших органів та моніторить ситуацію в областях.

• Служби у справах дітей та органи опіки та піклування, які зобов’язані здійснювати облік дітей, котрі перебувають у складних життєвих обставинах, зокрема є потерпілими від насильства в сім’ї. Також служби у справах дітей зобов’язані захищати права дітей, які постраждали від насильства в сім’ї.

• Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, міські, районні та обласні, забезпечують соціально-психологічне консультування потерпілих від насильства в сім’ї.

• Управління охорони здоров’я, окрім надання медичної допомоги, фіксують випадки вчинення злочину шляхом повідомлення органів поліції у випадку звернення з приводу нанесення тілесних ушкоджень чи інших травм. Також органи охорони здоров’я мають працювати у напрямку виявлення потерпілих від насильства в сім’ї.

Всі вищеназвані служби мають працювати скоординовано, проводити разом із центрами надання вторинної безкоштовної правової допомоги спільні заходи із запобігання вчиненню насильства в сім’ї та надання допомоги потерпілим.

Також після ратифікації Стамбульської конвенції, прийняття нового Закону України «Про протидію домашньому насильству» та внесення змін до законодавства всі відповідальні суб’єкти мають вести спільний реєстр випадків вчинення насильства в сім’ї і після виявлення будь-ким із зазначених вище суб’єктів факту вчинення насильства в сім’ї повідомляти орган виконавчої влади, відповідальний за реалізацію політики щодо попередження насильства в сім’ї, та поліцію чи службу у справах дітей залежно від особи потерпілої.

Також варто звернути увагу на наявність у вашій області центрів соціально-психологічної допомоги, кризових центрів чи притулків для жінок, потерпілих від насильства в сім’ї. Не у всіх областях є відповідні центри чи притулки. Про їх наявність, а також про роботу у вашій області профільних громадських організацій, які надають допомогу потерпілим від насильства в сім’ї, ви можете дізнатися із Довідника, який був розроблений ГО «Центр «Жіночі перспективи»[1], або дізнатися у своєму обласному чи міському Центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

* Використано матеріали дистанційного курсу «Правова допомога потерпілим від насильства в сім’ї» (модуль 6, Марта Чумало), розроблений громадською організацією «Центр «Жіночі перспективи» в рамках Проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні», та розміщений на сайті Координаційного центру - http://e-learning.legalaid.gov.ua/

[1] Довідник організацій, які надають допомогу потерпілим від насильства – К.: Проект «Доступна та якісна правова допомога в Україні», 2016. – 267 с. http://qala.org.ua/wp-content/uploads/2016/04/dovidnik_edit.pdf