🎨
Робота з клієнтами. Посібник
  • Орієнтація на клієнта: практичний порадник для юриста системи надання БПД. Посібник
  • Вихідні відомості, правила посилання на Посібник
  • Передмова
  • Зміст
  • Список абревіатур і скорочень
  • Вступ
  • 1. Загальна частина
    • 1.1. Місія, бачення та цінності
    • 1.2. Система безоплатної правової допомоги
    • 1.3. Орієнтація на клієнта як базова вимога та установка у роботі працівників системи БПД
      • 1.3.1. Комплекс підходів для забезпечення орієнтації на клієнтів
        • 1.3.1.1. Прагнення допомогти. Розуміння потреб. Якість комунікації
        • 1.3.1.2. Рівне ставлення
        • 1.3.1.3. Доступність
      • 1.3.2. Кращі практики
        • 1.3.2.1. Наснаження клієнта
        • 1.3.2.2. Кейс-менеджмент
        • 1.3.2.3. Досудове врегулювання спорів, медіація
        • 1.3.2.4. Залучення параюристів
    • 1.4. Вимоги до роботи на посаді. Компетенції начальника структурного підрозділу, який забезпечує дія
  • 2. Перший контакт з клієнтом. Загальні рекомендації щодо комунікації
    • 2.1. Що залежить від нас?
    • 2.2. Початок розмови
    • 2.3. Активне слухання, вміння почути та заохотити розмову
    • 2.4. Різні способи контактів клієнтів з центрами та базові рекомендації
    • 2.5. Керування чергою
  • 3. Порядок опрацювання звернень клієнтів
    • 3.1. Реєстрація клієнта
      • 3.1.1. Пошук реєстраційної картки клієнта у КІАС
      • 3.1.2. Реєстрація нового клієнта
    • 3.2. Викладення клієнтом суті порушеного питання
      • 3.2.1. Визначення виду правової допомоги
    • 3.3. Організація надання БППД
      • 3.3.1. Надання правової інформації та правових консультацій і роз’яснень
      • 3.3.2. Надання допомоги в забезпеченні доступу особи до безоплатної вторинної правової (...)
      • 3.3.3. Взаємодія з іншими МЦ в частині передачі звернень клієнтів на розгляд до інших МЦ
    • 3.4. Організація надання БВПД
      • 3.4.1. Загальні питання
      • 3.4.2. Перевірка належності суб'єкта права на БВПД
        • 3.4.2.1. Документи, які подають особи, що перебувають під юрисдикцією України (...)
        • 3.4.2.2. Документи, які подають особи з інвалідністю (...)
        • 3.4.2.3. Документи, які подають особи, які мають статус ВПО (...)
        • 3.4.2.4. Документи, які подають особи, які звернулися із заявою про взяття їх на облік ВПО (...)
        • 3.4.2.5. Документи, які необхідно подати для підтвердження належності до категорії дітей
        • 3.4.2.6. Документи, які подають особи, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців (...)
        • 3.4.2.7. Документи, які подають ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону (...)
        • 3.4.2.8. Документи, які подають особи, які перебувають під юрисдикцією України (...)
        • 3.4.2.9. Документи, які подають особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги (...)
        • 3.4.2.10. Документи, які подають особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань» (...)
        • 3.4.2.11. Документи, які подають особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної (...)
        • 3.4.2.12. Документи, які подають особи, щодо яких суд розглядає справу про надання (...)
        • 3.4.2.13. Документи, які подають особи, реабілітовані відповідно до законодавства України (...)
        • 3.4.2.14. Документи, які подають особи, які постраждали від домашнього насильства або (...)
        • 3.4.2.15. Звертаються іноземці
      • 3.4.3. Прийняття письмового звернення клієнта / представника клієнта
      • 3.4.4. Прийняття рішення про надання БВПД
    • 3.5. Прийняття рішення про відмову в наданні БВПД
    • 3.6. Порядок перенаправлення клієнтів для отримання БППД та БВПД
    • 3.7. Забезпечення доступу до електронних сервісів Мін'юсту
  • 4. Взаємодія всередині системи БВПД
    • 4.1. Взаємодія між працівниками місцевого центру з надання БВПД
    • 4.2. Взаємодія з іншими МЦ
    • 4.3. Співпраця МЦ та РЦ
    • 4.4. Співпраця МЦ та КЦ
    • 4.5. Збір даних та звітність
  • 5. Складні ситуації та нестандартні (особливі) випадки
    • 5.1. Загальні настанови
      • 5.1.1. Складні ситуації в роботі з клієнтами
      • 5.1.2. Робота з емоціями
      • 5.1.3. Управління стресом / Розвиток стресостійкості
    • 5.2. Cкладні ситуації
      • 5.2.1. Клієнти переконані у своїй безпорадності
      • 5.2.2. Деякі рекомендації щодо комунікації з людьми, які зазнали домашнього насилля
      • 5.2.3. Клієнт плаче
      • 5.2.4. Клієнт роздратований та/або проявляє агресію
      • 5.2.5. Можливі складнощі під час комунікації з учасниками бойових дій, АТО
      • 5.2.6. Неможливо налагодити контакт з клієнтом
      • 5.2.7. Клієнт перебуває в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння
      • 5.2.8. Клієнти, котрі часто скаржаться
      • 5.2.9. Зустріч з клієнтом у неробочий час. Переслідування клієнтом
    • 5.3. Нестандартні випадки
      • 5.3.1. Клієнт не вміє писати, читати
      • 5.3.2. Клієнт з інвалідністю: відсутні верхні кінцівки
      • 5.3.3. Клієнт з інвалідністю по слуху
      • 5.3.4. Клієнт із нестандартними питаннями або з вимогами, що не містять правового підґрунтя
      • 5.3.5. Клієнт відмовляється збирати документи для підтвердження належності до суб’єктів права (...)
      • 5.3.6. Клієнт надіслав звернення про надання йому БВПД на електронну пошту МЦ, але не додав (...)
      • 5.3.7. Недієздатні особи або особи, дієздатність яких обмежена. Поновлення дієздатності
      • 5.3.8. Звертається законний представник декількох дітей ̶ суб’єктів права на БВПД. Скільки (...)
      • 5.3.9. Звертається дитина, у якої немає законного представника
      • 5.3.10. Суд виносить ухвалу про надання БВПД особі у цивільному провадженні
      • 5.3.11. Клієнти звертаються з питаннями, пов’язаними з компетенцією інших органів
      • 5.3.12. Звертаються бездомні особи
      • 5.3.13. Як діяти у випадку, якщо звертаються особи без громадянства та без документів, що посвідчуют
      • 5.3.14. Як діяти у випадку, якщо клієнт хоче відкликати надану ним згоду на оброблення персональних
  • 6. Зворотний зв’язок із клієнтами. Розгляд заяв, пропозицій та скарг громадян при наданні (...)
    • 6.1. Зворотний зв'язок з клієнтами
    • 6.2. Розгляд звернень громадян: основні аспекти
    • 6.3. Розгляд звернень та скарг на дії працівників при наданні правової допомоги
    • 6.4. Розгляд звернень та скарг на дії адвоката під час надання вторинної правової допомоги
  • 7. Самовдосконалення та розвиток
    • 7.1. Організації, орієнтовані на навчання
    • 7.2. Групове мислення
    • 7.3. Вибірковість сприйняття
    • 7.4. Інші обмежуючі установки
    • 7.5. Виявлення своєї зони розвитку
    • 7.6. Що, крім знань? Емоційний інтелект
    • 7.7. Відкритість до навчання та розвитку
    • 7.8. Навчання на основі досвіду
    • 7.9. Методи та форми навчання. Можливості для навчання та розвитку фронтлайнерів
  • Додатки
    • 1. Кейс-менеджмент
    • 2. Посилення правової спроможності громад завдяки параюристам
    • 3. Альтернативні способи врегулювання спровів, конфліктів. Медіація*
    • 4. Роль юриста як радника у процесі медіації: деякі практичні та етичні міркування
    • 5. Звернення про надання БППД. Приклад
    • 6. Вправи на релаксацію
    • 7. Підхід "уповноважування" в роботі з постраждалими від домашнього насильства*
    • 8. Міфи про домашнє насильство
    • 9. Перелік міжнародних договорів про правову допомогу
    • 10. Приклад запитань для опитування клієнтів
    • 11. Реєстрація звернень громадян, які не стосуються правової допомоги
    • 12. Порядок надання БПД працівниками місцевих центрів з надання БВПД
Powered by GitBook
On this page

Was this helpful?

  1. 5. Складні ситуації та нестандартні (особливі) випадки
  2. 5.2. Cкладні ситуації

5.2.2. Деякі рекомендації щодо комунікації з людьми, які зазнали домашнього насилля

Під час надання першої допомоги людям, що зазнали насильства в сім’ї, важливо продемонструвати людині повагу й підтримку, заспокоїти її та допомогти в пошуку можливостей подальших дій (у тому числі запропонувати контакти з довідника організацій, які надають послуги потерпілим від насильства в сім’ї)[1].

Важливо показати, що існує багато людей, організацій, яким можна довіритися й отримати допомогу та підтримку (родичі, знайомі, вчителі, сусіди, служби соціального захисту, поліція, органи опіки і опікування та ін.). Дайте людині конкретну інформацію про поліцію, правоохоронні органи, медичні процедури, громадську організацію, до якої можна звернутися).

Олена Савчук, психолог, соціальний працівник, зазначає, що є три основні кроки, які можуть допомогти в налагодженні комунікації у роботі з людьми, котрі зазнали домашнього насильства:

  • визнання (потрібно аби людина визнала, що те що відбувається з нею – це протиправні дії, які мають негативні наслідки для неї та інших членів родини)

  • називання (аби вона назвала, що ситуація, у якій вона перебуває — не сварка, а домашнє насильство: «я зазнаю домашнього насильства»,

  • розуміння (аби вона зрозуміла, що з нею відбувається, що насильство — це поведінка, яку обрав насильник і це його свідомий вибір аби досягнути якихось результатів — контролю, маніпуляцій, задоволення власних потреб протиправним шляхом)[2].

При цьому слід враховувати, що оскільки насильство з боку рідних є досвідом, який має найвищі показники травматичності, тому емоційна реакція людини при наданні свідчень про насильство може бути абсолютно неочікуваною: агресія, емоційний ступор, сльози. Потрібно дати можливість людині проявити свої емоції, дати будь-якій емоційній реакції «вийти», щоб людина могла структурувати інформацію.

Що можна говорити:

  • «Чи хтось завдає Вам болю?», «Чи боїтеся Ви Вашого партнера?», «Чи є якась загроза для Вас / Ваших дітей?»

  • «Я Вам вірю». Важливо продемонструвати, що ви повною мірою довіряєте словам людини, яка зазнає насильства. Дайте людині зрозуміти, що вона може розраховувати на вашу підтримку. Візьміть людину за руку або покладіть свою руку їй на плече, але, якщо побачите, що це їй неприємно, уникайте тілесного контакту.

  • «Мені шкода, що це сталося». Важливо проявити співчуття. Людина має відчути, що її чують, співчувають, розуміють.

  • «Добре, що Ви не злякалися і подзвонили / прийшли», «Те, що відбувається – неправильно», «Ви заслуговуєте кращого». Важливо підтримати і схвалити звернення за допомогою.

  • «На жаль, чимало людей пройшли крізь це. І вони знайшли спосіб вирішити проблему», «Я у Вас вірю, Ви також зможете».

  • «Варто зрозуміти, що далі може бути лише гірше». «Я переживаю за Вашу безпеку / безпеку Ваших дітей».

  • Звичайно, нелегко діяти в такій ситуації, але, як показує досвід, можливо.

  • «Я упевнена(ий), що Ви не винні в тому що сталося / відбувається». Важливо допомогти усвідомити серйозність того, що сталося.

  • «Будь ласка, запишіть телефон гарячої лінії, де можна отримати допомогу та пораду. Є люди, які зможуть допомогти, коли Ви будете готові піти / діяти».

  • Завжди краще мати план дій у разі виникнення проблем. «Як ви думаєте, кому з сусідів, рідних Ви також могли б розповісти про цю ситуацію?», «Розкажіть близьким про те, що відбувається», «Яким може бути Ваш план дій у кризовій ситуації?», «Чи можете Ви копії документів залишити у сусідів? Чи можете попередити сусідів в разі чого викликати поліцію?» Важливо продумати всі можливі варіанти. Необхідно обрати місце, куди в разі потреби людина може піти і де почуватиметься безпечно. Треба продумати, які речі потрібно брати, якщо доведеться швидко йти (документи, гроші, телефонну книжку, ліки тощо).

Чого не можна говорити:

  • Чому б Вам просто не піти? Як Ви можете стільки терпіти?

  • Чому Ви повернулися до свого партнера / чоловіка?

  • Що Ви робили, щоб його спровокувати?

  • Чому Ви так довго не зверталися по допомогу?

Важливо не допускати й інших оціночних суджень, звинувачення чи віктимізації.

Що може зробити кожен:

Викликати поліцію, коли ми є свідками домашнього насильства , та заохочувати тих, хто зазнає насильства у сім’ї, звертатися до правоохоронних та інших органів.

Поширювати інформацію та публічно говорити про неприпустимість домашнього насильства, заохочувати людей навколо вас бути уважними до цієї проблеми.

Особисто підтримувати наших сусідів, колег, товаришів, рідних, котрі зазнають домашнього насильства.

* * *[3]

Згідно закону, діти-свідки теж розглядаються як потерпілі від домашнього насильства. Кожна дитина буде по-різному реагувати на таку ситуацію. Одні можуть намагатися приховати емоції, а інші – можуть реагувати проявами агресії, активним гнівом. Тому важливо проговорити, емоції. Якщо дитина сама зазнає насильства, то її емоційні реакції будуть залежати від того, наскільки тісними є контакти з кривдником. Якщо стосунки є близькими, то дитина, ймовірно, виправдовуватиме дії кривдника.

З дітьми до шести років для обговорення випадків насильства варто використовувати проективні методики – малюнки, образи, іграшки; розповіді “історії від третьої особи про героя, який потрапляє у схожу історію. Так дитина не відчуває прямої загрози, що її зараз спитають про ситуацію насильства, в якій вона перебувала.

Для дітей старшого віку (7-11 років) дуже важливо відчувати, що вони є центром вашої уваги. Щоб налагодити з ними контакт, треба побудувати взаємодію і довіру — показати, що ви, в першу чергу, прагнете захистити її. Якщо контакт встановити не вдається і дитина відмовляється говорити — ні в якому разі не можна тиснути. Можна запропонувати написати про те, що вона відчуває, поділитися емоціями; використовувати метод розповіді від третьої особи. Також важливо говорити прямою мовою, вербалізувати відчуття та емоції, щоб потім зібрати інформацію про те, що сталось: «Я бачу, що тобі погано. Розкажи, чому.» Якщо дитина фантазує, то потрібно зрозуміти, для чого вона фантазує. Головне правило — не піддавати сумніву ці фантазії. Дайте їй можливість поділитися, а потім попросіть проговорити схожу історію, аби порівняти ці історії.

У підлітків, які перебувають в ситуації насильства, вже формуються певні ставлення до проблеми, вони можуть намагатися вплинути на ситуацію, протидіяти поведінці кривдника. З ними потрібно говорити чесно (лише правду), відверто і конкретно, пояснюючи що потрібно з’ясувати і чому.

Аби діти щось розповіли, важливо спочатку заслужити їхню довіру. Тому розмова має бути максимально неформальною. Варто ставити відкриті запитання, які б спонукали до розповіді. Не можна ніколи нічого обіцяти, якщо ви цього насправді не зможете зробити.

Якщо ви відчуваєте, що Вашої допомоги не достатньо, подбайте про те, аби залучити психолога, службу у справах дітей та молоді, адже ризиковано відпускати дитину, не переконавшись, що це безпечно для неї.

Previous5.2.1. Клієнти переконані у своїй безпорадностіNext5.2.3. Клієнт плаче

Last updated 5 years ago

Was this helpful?

[1] Довідник організацій, які надають послуги потерпілим від насильства в сім’ї.

[2] Про особливості спілкування з тими, хто потерпає від домашнього насильства, а також дітьми, які зазнають або є свідками насильства - див. Лекцію О. Савчук на сайті - та

[3] Цей блок матеріалів підготовлено на основі відео лекції психолога, доцента кафедри Школа соціальної роботи НаУКМА Олени Савчук – див. та

http://qala.org.ua/wp-content/uploads/2016/04/dovidnik_edit.pd
http://tomorrowslawyer.org
http://yur-gazeta.com/publications/practice/inshe/yak-pravilno-spilkuvatisya-z-vrazlivimi-grupami-klientiv-poradi-psihologa.html
http://tomorrowslawyer.org
http://yur-gazeta.com/publications/practice/inshe/yak-pravilno-spilkuvatisya-z-vrazlivimi-grupami-klientiv-poradi-psihologa.html