5.2.5. Можливі складнощі під час комунікації з учасниками бойових дій, АТО

Не секрет, що чимало учасників бойових дій страждають від пост-травматичного стресового розладу (ПТСР). Ці люди мають певні порушення психо-емоційного стану, які пов’язані з депресією, розладами сну, неконтрольованими емоційними реакціями гніву чи агресії, проявами флешбеків — спогадів про травматичну подію, які спостерігаються протягом місяця і довше. Прояви цього розладу стають перешкодою у налагодженні комунікації і будь-які розмови, які нагадують про пережитий досвід, можуть стати тригерами симптомів ПТСР, тобто запускати відповідні реакції.

У спілкуванні з такими клієнтами потрібно проявляти обережність, як з точки зору того «що» ви говорите, і «як». Слід враховувати, наприклад, що слово «війна» для людини, яка повернулася з АТО, може спричиняти певні емоційної реакції. Люди з ПТСР відокремлюють себе від інших (“я був у такій ситуації, ви ні”). Це обумовлено обставинами, в яких вони перебували. Не треба претендувати на те, що ви розумієте, через що пройшли воїни АТО. Дайте зрозуміти, що ви просто поважаєте досвід людини, але зараз хочете допомогти їм адаптуватись до умов мирного життя [1].

Якщо людина не хоче розповідати про події, які вона пережила у зоні АТО, не треба умисно про це питати. Треба почекати, коли вона сама він сам почне говорити на такі болючі теми.

Кілька рекомендацій:

• Не поспішайте.

• Не зупиняйте, коли людина говорить.

• Не давайте порад, до того не вислухавши уважно.

• Намагайтеся не давати оцінок. Наприклад, не говоріть: «Те, що тобі довелося робити, це жахливо».

• Не використовуйте кліше або усталені вирази: «Війна – це пекло» або «Якщо ти вже повернувся, можеш залишити все у минулому». Замість цього краще скажіть, що Ви турбуєтеся і готові допомогти, якщо потрібно[2].

Слід пам’ятати, що для повернення демобілізованого учасника чи учасниці АТО до звичного життя необхідні час і терпіння. Проблеми, які можуть продовжуються місяцями, можуть впливати на стосунки, роботу та загальне самопочуття, якщо ними не займатися, військовослужбовці можуть намагатися подолати стрес за допомогою алкоголю, наркотиків, емоційного і фізичного дистанціювання або ж самоізоляції, проявів агресії тощо.

Якщо подібні наслідки спостерігаються у поведінці людини потрібно звернутися за допомогою; подумати про отримання психологічної допомоги, якщо у людини помітний дистрес, знервованість, у відносинах спостерігаються часті та інтенсивні конфлікти, часті дуже сильні депресивні або ж агресивні настрої, особливо, якщо існує небезпека, що військовий може завдати шкоди іншим або собі; недостатня комунікація; низька продуктивність роботи тощо.

Часто такі клієнти потребують комплексної допомоги (кейс-менеджменту), тому може бути доречним залучити до роботи з клієнтом й інших фахівців, наприклад, психолога. При цьому, рекомендувати попрацювати з психологом треба тактовно і посилаючись на позитивний досвід інших учасників АТО, яким допомогла робота з психологом.

Визнати проблему може бути дуже важко, адже військовослужбовець може думати, що справиться самотужки, що хтось інший не допоможе; може вірити у те, що проблеми розв’яжуться самі по собі, може занадто соромитися або ж боятися говорити з кимось про власні проблеми.

Такі емоційні або ж психологічні проблеми не є ознакою слабкості і не свідчать про психічне захворювання. Травми, рани, включаючи психологічні, вражають і хоробрих та сильних. Потрібно пояснити, що пошук вирішення проблем і є ознакою сильної і зрілої людини. Знання того, коли і як отримати допомогу, насправді є частиною військової науки. Всі розмови з психологами є конфіденційними та регулюються Етичним кодексом психолога і не вносяться у медичну історію військового…

Тому важливо:

• дати бійцю зрозуміти, що Ви зацікавлені почути про його почуття та досвід;

• допомогти висловити свої почуття словами;

• не сперечатися і не перебивати; підсумовувати (повторювати) те, що Ви почули, щоб впевнитися, що ви зрозуміли правильно, ставити додаткові запитання, якщо потрібно знати більше;

• запропонувати бійцю поспілкуватися з іншими військовими, які теж можуть розказати про власні відчуття [3].

[1] Див. Як правильно спілкуватися з вразливими групами клієнтів: поради психолога - http://yur-gazeta.com/publications/practice/inshe/yak-pravilno-spilkuvatisya-z-vrazlivimi-grupami-klientiv-poradi-psihologa.html

[2] З матеріалів ГО «Українська асоціація фахівців з подолання наслідків психотравмуючих подій» або Психологічна Кризова Служба, http://psyservice.org/

Див. також: Пострамватичний стресовий розлад. - http://mobiledatacloud.com/distributesoftware/osiclinics/docs/uk/10_About_PTSD_Part_1.pdf ; Мобільна психологічна допомога - http://datacloud.me/CUF-OSI/uk/index.php.

[3] Пам’ятка щодо соціальної адаптації демобілізованих учасників антитерористичної операції (АТО) та їх сімей http://chito.in.ua/pars_docs/refs/12/11791/11791.pdf