1.2. Система безоплатної правової допомоги
В Україні, як і у будь-якій іншій державі, існує велика кількість нормативно-правових актів, які регулюють суспільно-правові відносини та постійно змінюються. Людина на побутовому рівні часто використовує норми права, навіть не підозрюючи цього. Крім того, більшість громадян не знають всього обсягу прав, якими вони наділені, та обсягу обов’язків, які на них покладені, механізмів реалізації прав та їх відновлення у випадку порушення. Внаслідок цього люди часто неспроможні реалізувати належним чином (у правовий спосіб) свої права; водночас збільшується кількість правопорушень.
Основні права та свободи людини і громадянина закріплені в Конституції України. Зокрема, статтями 1 та 3 визначено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава, найвищою цінністю якої є людина, її життя, здоров’я, честь та гідність, недоторканність і безпека. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
З метою забезпечення належного рівня реалізації особою прав та їх відновлення у випадку порушення, статтею 59 Конституції України закріплено право кожного на професійну правничу допомогу, а у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.
Органічним продовженням статті 59 Конституції України є Закон України «Про безоплатну правову допомогу», прийнятий у 2011 році.
Безоплатна правова допомога є правовою допомогою, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.
Згідно із Законом «Про безоплатну правову допомогу», державна політика у сфері надання БПД ґрунтується на таких принципах:
верховенство права;
законність;
доступність безоплатної правової допомоги;
забезпечення якості безоплатної правової допомоги;
гарантоване державне фінансування.
З ухваленням Закону «Про безоплатну правову допомогу» в червні 2011 року Україна взяла на себе зобов’язання щодо правового захисту вразливих верств населення і покращення доступу до правосуддя шляхом надання безоплатної правової допомоги. Закон був реалізований поетапно:
з моменту набрання ним чинності (8 липня 2011 року) всі особи, які перебувають під юрисдикцією України (включно з іноземцями та особами без громадянства), отримали можливість реалізувати право на безоплатну первинну правову допомогу (БППД);
з 1 січня 2013 року доступ до безоплатної вторинної правової допомоги (БВПД) отримали затримані, арештовані, підозрювані та обвинувачені;
з жовтня 2014 року – деякі категорії осіб, засуджених до позбавлення чи обмеження волі;
з 1 липня 2015 року БВПД отримують всі суб’єкти відповідного права, визначені Законом.
У тексті цього Посібника вживається термін «безоплатна правова допомога». Слід зазначити, що станом на січень 2018 року термін «безоплатна правова допомога» використовується у Кримінальному процесуальному кодексі, законах України «Про безоплатну правову допомогу» і «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Зміст цього терміна тотожний значенню терміна «безоплатна правнича допомога», що вживається в нових редакціях Цивільного процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства тощо. Термін «безоплатна правнича допомога» було введено у зв’язку з внесенням змін до Конституції України Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)». Виходячи зі змісту пояснювальної записки, що додавалася до відповідного проекту Закону, «заміна терміна «правова допомога» на «правнича допомога» обумовлена стандартами української мови, які визначають, що прикметник, що застосовується для позначення відповідного виду допомоги, походить від іменника, що позначає саму професію особи, яка надає таку допомогу. Іменником для позначення особи, яка надає послуги у сфері права (у юридичній сфері), є слово «правник». Отже, саме особи, що належать до правничої професії, надають професійну правничу допомогу. […] При цьому запропонована формула не заперечує права на правничу допомогу загалом, у тому числі й безоплатну, яку можуть надавати інші, крім професійних адвокатів, фахівці-правники. Проте наголос робиться саме на гарантованому отриманні особою саме професійної допомоги». Слід зауважити, що професії, які слід вважати правничими, законодавчо не визначені.
З метою забезпечення доступу до безоплатної правової допомоги в Україні створено систему, що складається з Координаційного центру з надання правової допомоги, суб’єктів надання безоплатної первинної правової допомоги, суб’єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги. Суб’єктами надання БППД є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, фізичні особи та юридичні особи приватного права, спеціалізовані установи. Суб’єктами надання БВПД є центри з надання БВПД та адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають БВПД.
Система безоплатної правової допомоги:
Координаційний центр з надання правової допомоги (КЦ, діє з 2012), який має у своїй структурі 5 міжрегіональних ресурсно-комунікаційних (правових) платформ – правових клубів PRAVOKATOR (у Києві, Одесі, Львові, Дніпрі та Харкові);
Регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги[1] (РЦ, 2012); у складі двох РЦ створені контактні центри системи надання БПД: один у складі Чернівецького РЦ (діє з жовтня 2015 року), другий – у складі Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Сумській області (діє з липня 2017); єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги 0-800-213-103;
Місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (МЦ, створені 1 липня 2015 р), які мають структурні підрозділи – бюро правової допомоги (діють з 1 вересня 2016)[2]
Усі нормативні акти, що стосуються інституційної структури та діяльності системи БПД, розміщено на сайті Координаційного центру: https://www.legalaid.gov.ua/ua/zakonodavstvo/chynne-zakonodavstvo
Про систему БПД, створення та розвиток її інституційної основи можна прочитати в Оглядах системи надання безоплатної правової допомоги в Україні, підготовлених у рамках проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні у 2014 та 2017 рр.» Огляди[3] розміщено на сайті КЦ у рубриці «Контроль за діяльністю системи зі сторони іноземних та міжнародних організацій»: http://legalaid.gov.ua/ua/kontrol-za-diialnistiu-systemy-bpd/kontrol-za-diialnistiu-systemy-bpd-zi-storony-inozemnykh-i-mizhnarodnykh-orhanizatsii
Кабінет Міністрів України:
встановлює порядок інформування центрів з надання БВПД про випадки затримання осіб;
затверджує порядок і умови проведення конкурсу та вимоги до професійного рівня адвокатів, які залучаються до надання БВПД; встановлює порядок і умови укладення контрактів та договорів з адвокатами, які надають БВПД на постійній і тимчасовій основі;
встановлює розмір та порядок оплати діяльності суб’єктів надання БВПД;
затверджує положення про Координаційний центр з надання правової допомоги та інші акти у сфері надання БПД, зокрема такі, що окреслюють стратегічні завдання розвитку системи.
Міністерство юстиції України:
подає до Кабінету Міністрів України проекти законів та інших нормативно-правових актів у сфері надання безоплатної правової допомоги;
забезпечує координацію діяльності центральних органів виконавчої влади щодо реалізації політики держави у сфері надання безоплатної правової допомоги; надає методичну допомогу органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування з питань, що стосуються надання БППД; аналізує практику застосування цього Закону;
здійснює загальне управління у сфері надання БППД та БВПД; відповідає за впровадження та функціонування системи БВПД; утворює центри з надання БВПД; затверджує Типове положення про установи з надання БППД, Положення про центри з надання БВПД, стандарти якості надання безоплатної правової допомоги; встановлює порядок ведення Координаційним центром з надання правової допомоги Реєстру адвокатів, які надають БВПД; забезпечує проведення конкурсів для залучення адвокатів для надання БВПД;
затверджує порядок та критерії залучення органами місцевого самоврядування юридичних осіб приватного права до надання БППД;
виконує інші функції у сфері надання БПД, встановлені законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
КЦ здійснює:
організаційне, експертно-аналітичне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення здійснення повноважень Мін’юсту у сфері надання БПД;
управління системою БВПД; координацію діяльності спеціалізованих установ з надання БППД; забезпечення функціонування та розвитку комплексної інформаційно-аналітичної системи забезпечення надання БПД;
внесення на розгляд Міністра юстиції пропозицій щодо формування та реалізації державної політики у зазначеній сфері; розроблення та подання на затвердження Мін’юсту стандартів якості надання БПД;
проведення аналізу практики правозастосування з питань надання БПД;
формування і ведення у встановленому порядку Реєстру адвокатів; організацію підвищення кваліфікації адвокатів, які надають БВПД тощо.
Координаційний центр є державною установою, що віднесена до сфери управління МЮ для здійснення повноважень Мін’юсту у сфері надання безоплатної правової допомоги, зокрема формування і впровадження ефективної системи надання безоплатної (первинної та вторинної) правової допомоги в Україні, забезпечення її доступності та якості.
Фактично, КЦ здійснює управління та координацію діяльності всіх центрів з надання безоплатної правової допомоги.
Див. Положення про Координаційний центр з надання правової допомоги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2012 №504 «Про утворення Координаційного центру з надання правової допомоги та ліквідацію Центру правової реформи і законопроектних робіт при Міністерстві юстиції». Відповідно до цієї постанови Уряду було утворено Координаційний центр з надання правової допомоги (КЦ) та затверджено Положення про нього.
У 2018 році почали діяти п’ять міжрегіональних ресурсно-комунікаційних (правових) платформ (у Києві, Одесі, Львові, Дніпрі та Харкові), які є структурними підрозділами КЦ[4]. Платформи слугуватимуть основою системи управління знаннями у сфері посилення правової спроможності територіальних громад та надання правової допомоги; відкритим коворкінгом і професійним клубом для адвокатів та інших зацікавлених сторін, які надають безоплатну правову допомогу; дискусійним майданчиком, медійним хабом для проведення тренінгів та інших професійних заходів для поліції, прокуратури, судів, правозахисних громадських організацій, органів місцевого самоврядування та лідерів професійної думки.
У свою чергу, Регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги за рахунок держави забезпечують захисника підозрюваним та обвинуваченим у кримінальних провадженнях, а також затриманим, заарештованим та засудженим.
Важливо враховувати, що РЦ здійснюють координацію діяльності за певними напрямами. Регіональні центри, зокрема:
спрямовують, координують та контролюють діяльність МЦ; розробляють, затверджують та забезпечують виконання регіональних планів надання БПД; збирають, узагальнюють та аналізують статистичні дані про надання БВПД; подають щоквартальні та річні звіти про свою діяльність та діяльність відповідних МЦ до КЦ;
здійснюють моніторинг та оцінювання забезпечення місцевими центрами надання БППД та БВПД, доступу до електронних сервісів МЮ; проводять перевірки діяльності МЦ;
узагальнюють, аналізують та поширюють практику надання БПД;
надають підпорядкованим МЦ консультаційно-методичну допомогу з питань, пов’язаних з наданням БППД у кримінальному процесі.
Також РЦ згідно з покладеними на них завданнями відповідають за проведення правопросвітницької роботи; забезпечують організацію і проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи з питань надання БПД; забезпечують вивчення потреб та рівня задоволеності осіб, які звертаються щодо надання БВПД та/або отримали таку допомогу.
З вичерпним переліком повноважень РЦ можна ознайомитися у Положенні про центри.
З метою забезпечення оперативного реагування на звернення громадян та спрощення їх доступу до БПД на сьогодні в системі БПД утворені та функціонують два контактних центри – у Чернівецькій та Сумській областях. Працівники зазначених контактних центрів приймають усі телефонні дзвінки, що надходять на Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги 0-800-213-103.
Будь-яка особа, що звертається на Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги 0-800-213-103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), може отримати:
інформацію, консультації та роз'яснення з правових питань;
роз'яснення порядку звернень до відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, міжнародних судових установ, міжнародних організацій, громадських (волонтерських) організацій тощо;
консультації з питань, пов’язаних із наданням безоплатної правової допомоги;
інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини;
інформацію про випадки затримання осіб відповідно до кримінального процесуального законодавства та законодавства про адміністративні правопорушення для призначення таким особам адвоката за рахунок держави;
інформацію про місцезнаходження центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, їх контактні номери телефонів, інші засоби зв’язку з ними;
зворотній зв’язок з питань надання безоплатної вторинної правової допомоги, в тому числі прийняття скарг на діяльність центрів та адвокатів;
інформацію про можливості отримання правової допомоги від інших організацій, у тому числі недержавних, з якими у центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги налагоджені партнерські стосунки.
Місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, у т. ч. бюро правової допомоги, які є структурним підрозділом МЦ, забезпечують:
всім особам − надання безоплатної первинної правової допомоги, що полягає в отриманні юридичної консультації фахового юриста, доступі до необхідної правової інформації, складанні заяв, скарг та інших документів правового (не процесуального) характеру;
окремим соціально вразливим категоріям осіб − надання безоплатної вторинної правової допомоги в адміністративних та цивільних справах, а також потерпілим та свідкам у кримінальному провадженні.
Також, з метою посилення правової спроможності територіальних громад України місцеві центри / бюро правової допомоги здійснюють правопросвітництво[5] та забезпечують доступ до електронних сервісів Міністерства юстиції України.
Місцеві центри застосовують різні практики прямої комунікації з населенням, зокрема: акції вуличного інформування громадян, скайп-консультування та виїзні консультування, в тому числі створюють мобільні та дистанційні пункти доступу до БПД (див. виноску 2). Ці пункти не є окремими структурними підрозділами центрів.
З вичерпним переліком повноважень таких центрів можна ознайомитися у Положенні про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (Наказ Міністерства юстиції України від 02.07.2012 № 967/5).
Нормативні акти, які регулюють діяльність місцевих центрів:
Постанова Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 №99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги», відповідно до якої прийнято рішення щодо ліквідації територіальних органів Міністерства юстиції на рівні міст і районів та утворення бюро правової допомоги в структурі місцевих центрів з надання БВПД (понад 400 бюро правової допомоги розпочали свою роботу з 1 вересня 2016 року).
Див. також наказ Міністерства юстиції від 10.03.2015 №331/5 «Питання розвитку системи безоплатної вторинної правової допомоги». Цим наказом утворено місцеві центри з надання БВПД та перейменовано Київський міський та обласні центри з надання БВПД у зв’язку зі змінами в організації праці та перепрофілюванням.
Наказом Міністерства юстиції України від 24.05.2016 № 1487/5 «Про внесення змін до Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги» було затверджено нову редакцію положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, зокрема закріплено відповідні завдання та функції центрів, що виникли у зв’язку із відкриттям бюро правової допомоги[7].
Накази Координаційного центру «Про затвердження Типових положень про структурні підрозділи місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги» від 21.05.2015 № 153; «Про затвердження Типового положення про бюро правової допомоги» від 31.03.2016 № 26 (зі змінами, внесеними наказом Координаційного центру від 15.06.2016 № 105).
Очікується, що найближчим часом жертви торгівлі людьми будуть належати до суб’єктів права на БВПД. Відповідні пропозиції розроблені КЦ та направлені на розгляд Мін’юсту.
Кожна організація – це своєрідний живий організм. Як тільки вона припиняє розвиток − починається застій. Система БПД створена нещодавно, але вона з самого початку орієнтована на постійний розвиток, пошук найкращих моделей роботи, щоб відповідати правовим потребам людей. Тому для нас є важливим як фактичне надання правової допомоги, так і посилення правової спроможності територіальних громад (legal empowerment), що сприятиме запобіганню та/або оптимальному вирішенню правових проблем.
Незважаючи на міжнародні та конституційні зобов’язання України, що визначені, зокрема, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенцією про статус біженців, Конвенцією про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, практика надання БПД в Україні все ще не забезпечує повною мірою потреб громадськості в частині права на справедливий суд, запобігання та протидії катуванням, забезпечення безоплатною правовою допомогою.
Значна частина населення, зокрема його вразливі верстви, має низький рівень правової обізнаності щодо розв’язання своїх проблем у правовий спосіб або просто фізично не має можливості скористатися таким правом, що призводить до вирішення правових питань у неправовий спосіб та стимулює виникнення корупційних явищ, стримує активну участь людей в економічному житті, провокує та підтримує бідність.
Саме тому в середньостроковій перспективі (до 2020 р.) Уряд визначив таку мету своєї діяльності в напрямі забезпечення рівного доступу до правосуддя та правової допомоги: використання правових інструментів для вирішення життєвих питань та забезпечення рівного доступу до правосуддя; відповідність мережі незалежних надавачів безоплатної правової допомоги правовим потребам людей; визначення територіальними громадами та державою важливості й необхідності безоплатної правової допомоги як соціальної гарантії та забезпечення її стабільного фінансування з державного та місцевих бюджетів.
Пріоритетами розвитку системи визначено такі[8]:
Переорієнтація системи надання БПД з надання правової допомоги окремим фізичним особам на посилення правової спроможності та правових можливостей територіальних громад; це є важливою передумовою успіху багатьох реформ, які проводяться в Україні: децентралізації, антикорупційної реформи, реформи правосуддя, а також інклюзивного і сталого економічного зростання, підвищення суспільної безпеки.
Децентралізація системи надання БПД у цивільних та адміністративних справах; започаткування пілотного проекту створення офісів громадського захисту в кримінальному провадженні; забезпечення переходу до змішаної моделі надання безоплатної вторинної правової допомоги – здійснення представництва інтересів у суді як адвокатами, що працюють у системі БПД, так і штатними адвокатами та юристами центрів надання БВПД.
Створення ефективної системи управління правовими знаннями та розвиток людського потенціалу системи надання безоплатної правової допомоги, правничої спільноти та партнерських мереж системи надання БПД; (створення ефективної системи підвищення кваліфікації, узагальнення та поширення кращої практики й забезпечення обміну досвідом для працівників системи БПД, прокуратури, органів внутрішніх справ, судових органів, адвокатів, громадських організацій, волонтерських рухів, представників органів місцевого самоврядування).
У цьому контексті важливим є також регулярний моніторинг правових потреб громадян, постійне розширення та актуалізація бази консультацій з типових правових питань, пілотування інноваційних підходів до надання правової допомоги, зокрема на базі п’яти міжрегіональних ресурсно-комунікаційних (правових) платформ (правових клубів PRAVOKATOR) у містах Києві, Дніпрі, Львові, Одесі та Харкові, що дасть можливість надавати громадянам правничі послуги вищої якості.
Перехід від ієрархічної моделі підпорядкованих державних установ до мережі незалежних провайдерів БПД, створення сприятливого середовища на рівні територіальних громад для якісного забезпечення їх правових потреб та стабільного фінансування з державного та місцевих бюджетів, що потребує підтримки розвитку такої мережі, забезпечення системної роботи із залучення органів місцевого самоврядування, громадських організацій, волонтерських рухів для надання безоплатної первинної правової допомоги.
Розбудова комплексної інформаційно-аналітичної системи (КІАС) забезпечення надання безоплатної правової допомоги та впровадження інших новітніх інформаційних технологій, що дозволить забезпечити постійний моніторинг ефективності існуючої системи надання БПД та правових потреб громадян і спільнот, автоматизувати внутрішні бізнес-процеси, посилити та розвинути внутрішню аналітичну спроможність, оптимізувати адміністративні витрати.
Важливими є питання підтримки незалежності системи (нівелювання ризиків політичних та інших впливів на операційну діяльність системи) та її гнучкості для оперативного реагування на правові потреби громади. Це, в свою чергу, пов’язане з питаннями спрощення (оптимізації) найбільш ресурсомістких ключових процесів організації надання безоплатної правової допомоги, мінімізації адміністративних витрат.
Серед важливих завдань також розвиток системи управління якістю надання безоплатної вторинної правової допомоги в цивільному, адміністративному та кримінальному процесах.
Більше про стратегічні напрями діяльності див.:
Паспорт розвитку системи надання безоплатної правової допомоги, а також
Гендерну стратегію системи надання безоплатної правової допомоги, затверджену Наказом КЦ № 95 від 22.11.2018
[1] 2012 році було утворено 27 регіональних центрів з надання БВПД – в кожній області, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі. На сьогодні через тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України не функціонують РЦ в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі. На початку 2016 року наказом Мін’юсту від 19.02.2016 № 479 було ліквідовано РЦ в Луганській та Харківській областях, а наприкінці цього ж року – РЦ в Донецькій та Запорізькій областях (в обох випадках натомість було утворено один РЦ, юрисдикція якого поширюється на два регіони).
[2] Слід враховувати, що існують дистанційні та мобільні консультаційні пункти доступу до безоплатної правової допомоги. Вони є точками доступу, а не є окремими установами або структурними підрозділами МЦ. Працівники центрів за визначеним графіком здійснюють виїзди та консультують громадян, у тому числі в географічно віддалених регіонах. Такі пункти створюються у співпраці з різними установами й закладами, в тому числі на базі їх приміщень. Дистанційні пункти діють на постійній основі й сфокусовані на наданні правової допомоги фахівцями МЦ, а мобільні – за потребою (і гнучким графіком) і можуть передбачати роботу кількох фахівців різних установ.
Мобільні пункти можуть створюватися як місцевими центрами самостійно, так і шляхом залучення фахівців МЦ до складу мобільних консультаційних пунктів, що створюються іншими установами (наприклад, центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді), органами виконавчої влади та місцевого самоврядування. Мобільні пункти також діють за місцем фактичного проживання громадян з особливими потребами та спеціалізованих установ (госпіталі, пансіонати, геріатричні установи тощо).
[3] Огляд системи надання безоплатної правової допомоги в Україні підготовлено у рамках українсько-канадського проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні», що фінансується Міністерством міжнародних справ Канади та впроваджується Канадським бюро міжнародної освіти у партнерстві з Координаційним центром з надання правової допомоги.
[4] Роботу по їх запуску було розпочато у 2015 році, коли коштом Державного бюджету придбано приміщення. За підтримки Посольства Сполучених Штатів Америки відбувався їх ремонт та технічне оснащення. Проект «Доступна та якісна правова допомога» надавав підтримку з розвитку спроможності платформ, в тому числі підтримавши підготовку та проведення першої місії візитів з вивчення потреб у навчанні та розвитку системи БПД, що відбулися у квітні - липні 2017 року. Вони охопили усі регіони країни та представників різних професійних груп системи. Було відвідано понад 125 точки доступу та проведено інтерв’ю майже з 900 працівниками системи БПД.
[5] Правопросвітництво передбачає розповсюдження правової інформації з метою підвищення правової обізнаності, поінформованості громадян щодо реалізації та захисту своїх прав, гарантованих Конституцією та законами України у різних сферах життя, подолання правового нігілізму та розвитку правової культури у суспільстві, коли люди активно використовують правові інструменти для вирішення своїх життєвих питань та мають рівний доступ до правосуддя. Поширення такої інформації може відбуватися з використанням різних механізмів, зокрема, проведення різноманітних інформаційних заходів (тематичних семінарів, зустрічей, консультацій, лекцій у різних закладах, виступів у ЗМІ та публікацій тощо).
Залежно від особливостей роботи та сфери відповідальності, правопросвітництво так чи інакше є частиною роботи багатьох професійних спільнот системи: фронтлайнерів – під час спілкування з клієнтами (особливо під час роботи дистанційних та мобільних пунктів), інтеграторів – у ході роботи в «полях» з партнерами та цільовими аудиторіями, працівників бюро – під час прийому клієнтів та проведенні заходів для мешканців територіальних громад тощо.
Водночас дуже важливою є взаємодія різних професійних спільнот/відділів. Фронт-офіс бере участь у визначенні теми роз’яснень та їх змістовному наповненні, а інтегратор шукає, де і як варто таку інформацію розмістити, щоб вона досягнула «свого» слухача і була почута, як її написати так, щоб цю юридичну інформацію зрозуміли. Також корисною може бути допомога фронтлайнерів в аналізі підготовлених інтеграторами (які іноді не мають юридичної освіти) матеріалів, перевірці щодо правильності з юридичної точки зору. (Див. про взаємодію відділів у розділі 4.)
[7] Огляд системи надання безоплатної правової допомоги в Україні, 2017: http://legalaid.gov.ua/ua/kontrol-za-diialnistiu-systemy-bpd/kontrol-za-diialnistiu-systemy-bpd-zi-storony-inozemnykh-i-mizhnarodnykh-orhanizatsii
[8] Середньострокові перспективи розвитку системи визначені у Плані пріоритетних дій Уряду до 2020 року, затвердженому Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2017 року № 275 (ціль 4 - Верховенство права в боротьбі з корупцією, пріоритет 8 -- забезпечення рівного доступу до правосуддя та правової допомоги. Див. також річні плани пріоритетних дій Уряду.
Last updated
