5.1.2. Робота з емоціями

Важливо пам’ятати, що з емоціями потрібно працювати, але це не означає подавляти чи ігнорувати їх, адже останнє може значно ускладнити ситуацію і подальше життя.

Емоції є нашою реакцією на певну ситуацію та дають нам інформацію про наявні потреби. Усвідомивши та назвавши їх, ми розуміємо, що відбувається в реальності. Тому багато фахівців наголошують на тому, що не слід називати емоції «негативними», оскільки емоції самі по собі не є позитивними або негативними; емоції є комплексним психологічним станом, який містить суб’єктивний досвід, фізіологічну та поведінкову реакції. Емоції сигналізують і про важливість питання для нас, і про те, як ми оцінюємо вплив на нас.

Робота з емоціями починається з визнання права на їх існування, їх важливості в нашому житті – як у нас, так і в інших людей, як у жінок, так і в чоловіків. Важливо допомогти нашим клієнтам, які можуть бути під впливом емоцій і не усвідомлювати цього, зрозуміти й ті почуття, які вони переживають, і як це впливає на їхню поведінку. При цьому дуже важливо «не заразитися» чужими емоціями.

Основні послідовні кроки роботи з «негативними» емоціями, на яких, зокрема, наголошує С’юзан Девід, такі:

1. Визнати свої типові способи реагування (звертати увагу на те, коли емоції та почуття починають вами керувати; це, зокрема, відбувається, коли ви зациклюєтеся на якійсь думці чи почутті).

2. Назвати свої думки та емоції (це дасть можливість перейти до так званого «погляду з гелікоптера», тобто «піднятися» над питанням і побачити ширшу картину, а для цього потрібно сфокусувати увагу на своїй думці та емоції та сформулювати її: «Я думаю, що я (відчуваю)…»). При цьому важливо: − розширювати свій словник емоцій. Може бути не достатньо назвати лише одним словом свою емоцію. Варто думати над тим, які ще емоції ви переживаєте; спробувати додати ще 2-3 назви емоцій; − проаналізувати глибину (силу) емоції, щоб розуміти її вплив на вас; − записати свої думки - це допомагає дистанціюватися та подивитися на емоцію ніби збоку.

3. Прийняти свої думки та емоції (особливо «негативні»), пережити та зрозуміти їх (на противагу намаганням не помічати, подавляти, уникати, засуджувати чи змінити); вдихнути і видихнути 10 разів і подивитися на те, що відбувається. Це не завжди означає, що вам полегшає, навпаки, ви можете побачити, наскільки ви засмучені. Важливо просто поспівчувати собі (та іншим) та проаналізувати реальність всередині вас і зовні. Дослідження показують, що спроможність приймати свої емоції суттєво впливає на психологічне здоров’я та благополуччя людини.

4. Діяти відповідно до цінностей (звільнившись від «гачка» емоцій, думаючи про довгострокову перспективу, інтереси інших сторін та спільні інтереси, можливості залучення підтримки тощо).

Слід враховувати, що наші думки линуть безкінечним потоком, емоції змінюються, як погода (не випадково одна з технік роботи з емоціями – дивитися на них, як на потік хмар, які є наочними, але не є частиною людини), а цінності є безумовною опорою, вони слугують орієнтиром для дій.

Для кращого розуміння власних емоцій можна користуватися моделлю «Колесо емоцій» (Роберта Платчіка), що дозволяє побачити, як різні емоції можуть відрізнятися, поєднуватися по-різному, змішуватися і створювати нові, так само, як і фарби при змішуванні дають кольори інших відтінків. У цій моделі за базові емоції взяті щастя (екстаз) vs сум, злість (гнів) vs страх, довіра (захоплення) vs огида, подив vs очікування/пильність[1].

Так, наприклад, коли ми переживаємо тривогу, побоювання, то можемо бути насправді схвильованими, знервованими, напруженими, настороженими; відчувати страх, шок, паніку, жах, бути у стресі або скептичному стані, відчувати свою вразливість чи зніяковілість, подив тощо.

Навіть коли нам здається, що ми відчуваємо злість, насправді наші емоції можуть бути різними: ми можемо відчувати роздратування (а також нетерплячість, досаду, розчарування, хвилювання/тривогу, відразу, буркотливість, сварливість), фрустрацію/розгубленість, бути збентеженим або відчувати гнів (а також оскаженіти, бути в полоні помсти, відчувати образу, обурення, лють, ворожість, шаленство, презирство/гидливість, гіркоту, ненависть, злостивість, несприйняття чи неприязнь), огиду/відразу та зневагу, заздрість і ревнощі.

Також, коли нам здається, що ми відчуваємо сум, ми можемо відчувати інші емоції, наприклад, прикрість, печаль/смуток; відчай, безнадію; тугу, горе, скорботність; бути у меланхолійному стані чи в депресії; відчувати прикрість, жалість, розчарування; мати відчуття заперечення або провини чи сорому, шкодувати; можемо бути сповнені жалю чи каяття, страждати чи відчувати себе в ізоляції, покинутим чи зрадженим, ображеним, самотнім, переможеним, зацькованим, приниженим, розчавленим, незахищеним; можемо відчувати втрату ілюзій, розпач, психологічний параліч чи бути у полоні песимістичного настрою, почуватися таким, що заплутався, безпорадним, мізерним тощо.

Тож дуже важливо враховувати, яку саму емоцію ви відчуваєте, наскільки вона є сильною, і це допоможе вам себе контролювати. Це також важливо для розуміння інших людей, причин їхньої поведінки та можливостей покращення комунікації з ними.

[1] Існують різні типології емоцій, а також різні концепції щодо базових емоцій. Є фахівці, які розглядають основні пари емоцій: щастя – сум (Вайнер та Грехем) або біль – задоволення (Моурер). З часів Аристотеля виділяють шість основних емоцій: радість/щастя, здивування/подив, сум, гнів/злість, страх і огиду/відразу. Відомою є концепція Керола Ізарда, згідно з якою базовими емоціями, крім цих шести, є також цікавість, сором, провина, образа. Подібною є концепція і Роберта Платчика, але він замість образи, провини та сорому виділяє прийняття.

При цьому на шляху до самоусвідомлення важливо не обмежуватися основними базовими емоціями, а враховувати нюанси та деталі, розрізняти ті відмінності, які можуть існувати.