7.6. Що, крім знань? Емоційний інтелект

Як правило, коли ми думаємо про навчання та розвиток, то перша думка у багатьох буде про (галузеві) знання. Так, юристи чи адвокати в першу чергу акцентуватимуть знання законодавства. Крім того, мова йтиме про вузькопрофільні, спеціальні навички (так звані технічні навички, hard skills), які потрібні для тієї чи іншої професії (наприклад, журналісту – писати репортажі, бухгалтеру – рахувати та вести облік).

Натомість ми забуваємо про так звані м’які навички і компетенції (soft skills), які можна вважати універсальними, адже вони не залежать від особливостей професії, корисні для будь-якого виду діяльності. «М’які навички» (їх також інколи називають гнучкими або софтовими) є узагальненою парасольковою назвою, яка включає особистісні якості та навички, соціальні навички, спроможність до комунікації, в тому числі емоційний інтелект. Їх часто також називають навичками роботи з людьми чи міжособистісними навичками.

М’які навички не замінюють технічних, натомість дозволяють їм краще «працювати». Водночас, без них не варто сподіватися на успішність діяльності. Вони дозволяють швидко адаптуватися, працювати з іншими людьми та знаходити спільну мову, вирішувати нестандартні завдання тощо. Згідно дослідження, проведеного 2016 року у Великій Британії, близько півмільйона людей втратять свою роботу до 2020 року через брак м’яких навичок[1].

Детальніше зупинимося на питанні емоційного інтелекту. Концепція емоційного інтелекту (ЕІ) стала популярною наприкінці XX століття[2], хоча акценти щодо важливості розуміння емоційної сфери сягають давніх часів.

Емоційний інтелект − це:

• Сукупність ментальних здібностей до розуміння власних емоцій та емоцій інших людей, здатність відслідковувати свої та інших людей почуття та емоції, розрізняти їх та використовувати для скеровування думок і дій (П. Саловей та Д. Мейер, 1990).

• Здатність розуміти власні почуття та почуття інших людей, самому себе мотивувати, повністю керувати емоціями (Д. Гоулмен, 1995).

Результати досліджень показали, що рівень особистих досягнень людини не зумовлюється показником інтелекту (IQ); технічні вміння, навички та когнітивні здібності мають вплив приблизно на 30 %. Натомість, визначальним є вплив розвиненого EI, особливо на посадах, пов’язаних із роботою з людьми. Дослідження засвідчили, що успішність діяльності на роботах (посадах) середньої складності на 67 % залежить від емоційного інтелекту, а на керівних посадах − на 80 %. Було доведено, що важливою є спроможність розрізняти та відслідковувати емоції, розуміти власні почуття та почуття інших людей, керувати власними емоціями, використовувати їх для скеровування думок та дій для досягнення індивідуальних та соціально значущих цілей. Фахівці наголошують, що емоційний інтелект є важливим джерелом інформації, необхідної для успішної поведінки та досягнення високих результатів.

Слід враховувати, що емоції можуть показувати наше справжнє ставлення, виявляти те, що для нас є важливим, виявляти нашу небайдужість. Емоції, почуття впливають як на нашу поведінку, так і на поведінку та ставлення інших. Тому емоції можуть сприяти взаємодії або її унеможливлювати. Вони можуть сприяти зацікавленню, залученню прихильників, а можуть демотивувати інших чи навіть відвернути від нас. Тому важливо управляти своїми емоціями та визнавати емоції інших людей, працювати з ними, а не проти них, посилюючи за рахунок емоцій сприйняття, зацікавленість та пошук шляхів розв’язання проблем.

Деніел Гоулмен, один із фахівців з питань емоційного інтелекту, завдяки працям якого концепція набула неабиякої популярності, визначає чотири основні складові емоційного інтелекту:

• самосвідомість (обізнаність про себе): вміння читати свої емоції та використовувати їх для успішного прийняття рішень;

• самоуправління (самоконтроль): управління емоціями, почуттями, поривами, емоційна гнучкість;

• соціальна обізнаність: спроможність відчувати, адекватно розуміти та реагувати на емоції інших людей;

• соціальні навички (управління стосунками / взаєминами): спроможність надихати, сприяти розвитку інших людей, запобігати виникненню та/або врегулювання конфліктів.

Усвідомлення власних емоцій є відправною точкою для управління ними та використання. Необхідно розуміти та визнавати емоції, що передбачає їхнє розпізнавання, враховування нюансів та розмаїття емоцій, їхньої сили та прийняття їх. Без розуміння власних емоцій ми не можемо адекватно діяти та розуміти емоції інших людей. При управлінні емоціями ми враховуємо їх потенційний вплив на нас, стримуємо себе від поспішних висновків та дій, але не уникаємо і не пригнічуємо емоції.

Емоційний інтелект, усвідомлення власних емоцій − це зовсім не про те, щоб давати вихід усім своїм почуттям, переносити їх, виливати на когось. Скоріше, усвідомлюючи емоції, ми можемо проявити їх у спосіб, який не підриватиме спільної роботи. Водночас, EІ не означає, що треба завжди бути хорошим та люб’язним. Ситуація може потребувати того, щоб людина була наполегливою, не погоджувалася, говорила правду тому, хто її уникає. І це є складовою емоційного інтелекту.

Увага до своїх емоцій та емоцій інших людей, їх розуміння, робота зі своїми емоціями, врахування емоцій та почуттів інших людей дозволяють розвивати ефективні соціальні навички, навички комунікації та взаємодії, що уможливлює позитивний вплив на інших, порозуміння, полегшення впровадження змін та досягнення цілей.

Важливо, що емоційний інтелект не визначається генетично, людина може його розвинути.

Кожна зі складових емоційного інтелекту пов’язана з низкою компетенцій, над якими варто працювати. Нижче наведено компетенції, на яких у своїх роботах наголошував Д. Гоулмен[3].

САМОУСВІДОМЛЕННЯ

Емоційне самоусвідомлення – здатність «читати» та розуміти свої емоції, як і їх вплив на роботу, стосунки тощо Точна самооцінка – реалістична оцінка своїх сильних сторін та обмежень Впевненість у собі – позитивні «сильні» відчуття щодо власної спроможності та гідності, самоповага[4]

УПРАВЛІННЯ СОБОЮ

Самоконтроль – здатність контролювати руйнівні емоції та імпульси Заслуговує на довіру – постійне виявлення чесності та доброчесності Свідоме ставлення – здатність управляти собою та відповідати за свою поведінку Спроможність до адаптації – здатність адаптовуватися до змін ситуації та подолання перешкод[5] Орієнтація на досягнення – потяг, прагнення досягати внутрішніх стандартів досконалості Ініціативність – готовність використовувати можливості Оптимізм – спроможність бачити позитивну сторону речей / подій, фокус на можливості, очікування на краще в результаті змін

СОЦІАЛЬНА ОБІЗНАНІСТЬ

Емпатія – здатність (навичка) відчувати емоції інших людей, розуміти їхні точки зору та справжній інтерес до їхніх турбот Організаційна обізнаність – здатність «читати» / розуміти хід життя організації, її течію, будувати мережі прийняття рішень; орієнтація в політичних питаннях Орієнтація на послуги – спроможність виявити та задовольнити потреби клієнтів

СОЦІАЛЬНІ НАВИЧКИ

Надихаюче лідерство. Лідерство на основі бачення – здатність відповідати та надихати захоплюючим баченням Вплив – здатність користуватися різноманітними тактиками переконування Наставництво та менторство. Розвиток інших – прагнення підтримувати і стимулювати здатності інших завдяки наданню зворотнього зв’язку та настанов Комунікація – спроможність (навичка) слухати та адекватно надавати чітке та переконливе повідомлення Каталізатор змін – уміння генерувати нові ідеї та вести людей у новому напрямі Управління конфліктами – здатність до деескалації незгоди та керування процесом пошуку рішень Побудова зв’язків – розвинена спроможність культивувати та підтримувати сплетіння (мережі) стосунків Робота в команді та співпраця – спроможність просувати співпрацю та розвиток команди

[1] http://www.bbc.com/news/education-30802474

[2] На початку ХХ століття дослідники почали більше акцентувати питання некогнітивних аспектів. У 1920 році Е. Л. Торндайк ввів у свою роботу термін «соціальний інтелект» для опису навичок розуміння та управління іншими людьми; цю концепцію розвивали Д. Гілфорд, Г. Айзенк. Девід Векслер у 1940 р. описав вплив нерозумових факторів на інтелектуальну поведінку та припустив, що емоційні компоненти інтелекту можуть мати вирішальне значення для успіху в житті. Вперше термін емоційний інтелект вжив у 1966 р. Ленер (Leuner). У 1983 р. Горвард Гарднер вказав на різні категорії інтелекту; він писав, що традиційні показники інтелекту, такі як IQ, не в змозі повністю пояснити когнітивні здібності та особливості людини і що існують множинні інтелекти, зокрема – міжособистісний інтелект (здатність розуміти наміри, мотиви і бажання інших людей) та внутрішньо особистісний інтелект (здатність зрозуміти себе, оцінити свої почуття, страхи і мотиви). У 1985 році Уейн Пейн використав поняття емоційного інтелекту у своїй дисертації, а Рувен Бар-Он у 1988 році – поняття емоційного коефіцієнта – EQ (еmotional quotient, за аналогією до IQ, intelligence quotient) та запропонував тест для вимірювання EQ-I. У 1990 році Пітер Саловей та Джон Меєр опублікували статтю «Емоційний інтелект», вони запровадили перші наукові показники у сфері EQ. У 1995 році було опубліковано книгу Деніеля Гоулмена «Емоційний інтелект. Чому він може значити більше, ніж IQ». У 2005 році Бредбері та Грівс на прикладах з усього світу довели, що саме емоційний інтелект значною мірою впливає на успішність людини.

[3] Перелік компетенцій зазначено згідно книги Д. Гоулмена «Лідерство, яке дає результати» 2000 року (Goleman D. Leadership that gets results. - Harvard Business Review, March -April 2000). Жирним шрифтом позначені компетенції відповідно до моделі 12 характеристик Гоулмена (2017). Див. Goleman D., Boyatis R. Emotional Inteligence has 12 elements. Which do you need to work on? - Harvard Business Review, February 06, 2017).

[4] У концепції Рувена Бар-Она також йдеться про важливі складові емоційного інтелекту в частині самосприйняття та самовираженя:

• самоактуалізація (самореалізація, спроможність реалізовувати свій потенціал, прагнути розвитку та бути задоволеним собою / своїми досягненнями);

• самоповага та увага до власних інтересів – розуміння своїх слабких та сильних сторін, спроможність бути в злагоді з собою, поважати себе, позитивно сприймати себе незалежно від слабких сторін, але не заплющуючи на них очі (не те саме, що самолюбування, пиха, самозакоханість, але водночас протилежність почуттю власної нікчемності);

• асертивність (впевнена активність) – спроможність чітко висловлювати свої думки та почуття, мати тверді переконання та демонструвати їх, при цьому враховуючи реакції інших людей;

• незалежність – спроможність скеровувати свою поведінку, самостійно приймати рішення, контролювати себе, в тому числі свої емоції).

У частині адаптивності Рувен Бар-Он також наголошує на спроможності до реалізму (див. вище).

[5] Співзвучними є і концепти Рувена Бар-Она, коли він виділяє такі складові емоційного інтелекту:

• розв’язання проблем – вміння виявляти та розв’язувати проблеми, знаходити оптимальні шляхи вирішення питань;

• гнучкість (спроможність узгоджувати свої почуття, думки та дії зі зміною обставин, адаптуватися до нових, мінливих та непередбачуваних ситуацій; здатність до швидких реакцій, у тому числі визнання своїх помилок (протилежність консерватизму та впертості);

• реалізм (див. вище);

• спроможність до управління стресом (стресостійкість – спроможність витримувати стресове навантаження без суттєвих наслідків для організму та психологічного стану, розвиток витривалості; контроль імпульсів (самоконтроль, спроможність не піддаватися спокусі / поривам до швидких дій / реакцій під впливом емоцій).