7.5. Виявлення своєї зони розвитку

Я не хочу залежати від своїх емоцій. Я хочу використовувати їх, насолоджуватися ними та керувати ними. (Оскар Уайльд)

Слід враховувати, що коли нам говорять або коли ми дізнаємося про те, що ми в чомусь не надто вправні, то можуть виникнути неприємні почуття та емоції, зокрема гнів чи розгубленість, думки щодо власної слабкості, непрофесійності. Ці почуття можуть блокувати наше бажання щось змінювати.

Що більш шокуючою для нас є новина, то вірогідніше ми будемо її заперечувати і чинити опір. Прийняття нового проходить через певні стадії, де після заперечення ми допускаємо його можливість, пробуємо, робимо висновки з власного досвіду і лише тоді з часом поступово приймаємо, і нове стає складовою нашого узвичаєного життя.

Наші емоції можуть як сприяти, так і заважати навчанню, розвитку та ефективності наших дій. Коли в нас гарний настрій, ми переживаємо позитивні емоції, то нам набагато легше братися за нову роботу, наважуватися робити щось по-новому. Натомість такі емоції як сум, злість, роздратування, пригнічений стан, сором тощо не тільки стримують наше бажання експериментувати, але й можуть завадити побачити нові можливості.

Так чи інакше, усвідомлення потреби працювати над собою є важливим і природним етапом процесу навчання та розвитку.

Процес навчання можна описати з точки зору чотирьох етапів:

• Несвідома некомпетентність – коли ми не знаємо, що ми чогось не знаємо, ми не усвідомлюємо рівня нашої некомпетентності; наша інтуїція спить.

• Свідома некомпетентність – «я ще не знаю, як це зробити» – визнання того, що є слабкі місця; его, лінь та інші обмежуючі фактори можуть створити ризики для помилкового аналізу та висновків; потрібна робота над собою та воля для того, щоб визнати та докладати зусиль для відповідного навчання та розвитку.

• Свідома компетентність – «знаю, як зробити, думаю на цим, докладаю свідомих цілеспрямованих зусиль» – активне практикування, досягнення прогресу в навчанні та розвитку; поступово з’являється відчуття впевненості у власній спроможності; людина почувається позитивно і докладає зусиль для вдосконалення, ґрунтовно аналізує та робить правильні висновки.

• Несвідома компетентність – формування несвідомої звички діяти у відповідний спосіб; фокусування на питанні вже непотрібне, людина діє автоматично, нове стає звичним, спрацьовує інтуїція.

Важливо, по-перше, допускати можливість того, що ви можете чогось не знати чи щось випустити з уваги, чи робити щось не так, як потрібно, враховуючи, наприклад, потреби інших або складність чи комплексність ситуації, або новизну чи специфіку питання тощо.

По-друге, варто дивитися на це як на свою зону розвитку, а не фіксуватися на слабкості чи неспроможності, дарма себе картати.

У свою чергу, з часом може виникнути ситуація, в якій автоматизм або звичка діяти у певний спосіб може стати застарілою і знову будуть потрібні зміни та навчання.

Важливим джерелом підказки для переходу від зони несвідомої некомпетентності до свідомої некомпетентності є комунікація з колегами та клієнтами. Вона дає можливість і побачити незадоволені потреби, і показати кращі практики, які можна й варто використовувати у своїй діяльності.

Зворотний зв’язок, можливість та спроможність подивитися на себе очима інших – адже вони можуть знати про вас те, чого ви не знаєте, не помічаєте[1], – сприяють пошуку своїх зон розвитку та вдосконалення.

Варто прагнути розширити свою відкриту зону та звузити інші. Що можна робити?

• Демонструвати іншим якості, які вам відомі, показувати оточуючим ті свої сторони, які їм невідомі;

• запитувати інших про себе та аналізувати зворотній зв’язок;

• дізнатися в інших, чого, на їхню думку, вам бракує;

• визначити перелік якостей, які ви хотіли б у собі розвинути, та реалізувати план дій.

[1] Так звана «сліпа зона» у моделі «Вікно Джогарі» (Джозефа Ліфта та Гаррінгтона Інхама).